Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до ОСОБА_4 про стягнення незаконно нарахованої і виплаченої заробітної плати, за касаційною скаргою Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2016 року,

У червні 2015 року Долинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Долинське ВУВКГ) звернулось до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 36 897 грн 56 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що з 24 грудня 1993 року по 03 жовтня 2014 року ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із Долинським ВУВКГ.

На виконання ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2014 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 12 серпня 2014 року в Долинському ВУВКГбула проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01 січня 2011 року по 21 липня 2014 року.

За результатами вказаної ревізії було встановлено, що відповідачу за період його перебування в закордонних поїздках було незаконно нараховано заробітну плату на суму 38 897 грн 30 коп., в тому числі у 2011 році - 6 503 грн 66 коп., у 2012 році - 13 930 грн 40 коп., у 2013 році - 15 225 грн 89 коп. та у першому півріччі 2014 року - 3 337 грн 35 коп.

На підставі довідки про нарахування та виплату заробітної плати відповідачу виплачена заробітна плата в сумі 36 897 грн 56 коп.

Посилаючись на те, що вказані кошти отримані ОСОБА_4 без достатньої правової підстави, а отже за положеннями ст. 1212 ЦК України підлягають стягненню з останнього на користь Долинського ВУВКГ.

Рішенням Долинського районного суду від 15 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Долинське ВУВКГ просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідачу нараховувалась заробітна плата за існування достатніх правових підстав та у спосіб, що не суперечить законодавству.

При цьому, вина відповідача в неправильному/безпідставному нарахуванні заробітної плати відсутня, оскільки в його обов'язки не входило нарахування заробітної плати, відтак відсутній й причинно-наслідковий зв'язок між такими нарахуваннями та шкодою, заподіяною позивачеві.

Правильно зазначено й те, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною особою або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства відхилити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.