Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л.,

Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Радомишльської міської ради, виконавчого комітету Радомишльської міської ради, треті особи: відділ Держземагентства у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 20 січня 2016 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Радомишльської міської ради, виконавчого комітету Радомишльської міської ради, треті особи: відділ Держземагентство у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що ними у 2011 році отримано архівні витяги з рішень відповідачів та копії документації, які доводять незаконність рішень відповідача та свідоцтв про право власності на будівлю (будинок), виданих на підставі таких рішень. За вказаних обставин позивачі просили відповідача: Радомишльську міську раду, виконавчий комітет, усунути порушення їхніх прав на земельну ділянку.

У серпні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали уточнюючу позовну заяву (а. с. 198-204), в якій відповідачами були зазначені Радомишльська міська рада Житомирської області та виконавчий комітет Радомишльської міської ради Житомирської області, В уточнюючому позові позивачі вказували, що їм у жовтні 2009 року стало відомо про те, що рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року № 180 було виділено додатково ОСОБА_6 0,04 га з вільного міськземфонду до домоволодіння по АДРЕСА_1 та передано у користування ОСОБА_6 та закріплення за домоволодінням по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1000 кв. м.".

На підставі цього рішення третя особа ОСОБА_6 виправдовував самовільне будівництво споруд на суміжних земельних ділянках позивачів, які йому не були відведені.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили в судовому порядку скасувати вказане рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року № 180.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року за № 180 в частині виділення "додатково ОСОБА_6 0,04 га з вільного міськземфонду до домоволодіння по АДРЕСА_1 та передано у користування ОСОБА_6 та закріплення за домоволодінням по АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 1000 кв. м.".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20 січня 2016 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із доведеності заявлених позовних вимог, оскільки рішення виконавчого комітету Радомишльської міськради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року за № 180 про додаткове виділення ОСОБА_6 0,04 га з вільного міськземфонду до домоволодіння по АДРЕСА_1 з передачею у користування ОСОБА_6 та закріплення за домоволодінням по АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 1000 кв.м винесене з порушенням чинного земельного законодавства, оскільки за зазначеною у рішенні адресою вільної землі (вільного міськземфонду) на час прийняття цього рішення не існувало та на сьогодні вільні землі (вільного міськземфонду) не існує.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не вирішено питання про притягнення ОСОБА_6 як відповідача, незважаючи на те, що оспорюване рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року за № 180 стосується його прав та обов'язків, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в ході розгляду справ, 05 серпня 2015 року, подали уточнюючу позовну заяву, яка прийнята судом та вирішені по ній вимоги, однак в уточнюючій позовній заяві ОСОБА_6 вказаний як третя особа.

Однак із висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом апеляційної інстанції не дотримано.

Із матеріалів справи вбачається, що у 1976 році ОСОБА_6 згідно з рішенням виконкому Радомишльської міськради від 14 квітня 1976 року № 83 виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку у розмірі 600 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 м. Радомишль (а. с. 61 т. 6).

14 квітня 1976 року з ОСОБА_6 укладено договір про виділення в безстрокове користування земельної ділянки під особисте житлове будівництво у розмірі 600 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 м. Радомишль (а. с. 62,63 т. 6).

Рішенням виконавчого комітету Радомишльської міськради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року за № 180 додатково виділено ОСОБА_6 0,04 га з вільного міськземфонду до домоволодіння по АДРЕСА_1 та передано у користування ОСОБА_6 та закріплено за домоволодінням по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1000 кв. м.

На ім'я ОСОБА_5 виготовлений державний акт на право приватної власності на землю від 30 листопада 2000 року НОМЕР_1, який зареєстровано в книзі записів Держкомзему за № 534, згідно з яким останній належить на праві власності земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2.

Рішеннями Радомишльської міської ради від 13 вересня 1994 року № 163 та від 20 січня 1998 року № 17 передано у приватну власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку по АДРЕСА_3, загальною площею 0,1298 га, з них: 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,0298 га для ведення особистогоселянського господарства).

На підставі вищезазначених рішень на ім'я ОСОБА_4 виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1298 га НОМЕР_2 від 01 листопада 1995 року та зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0021.

Судами встановлено, що комісією Радомишльської міської ради з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, будівництва та архітектури 22 жовтня 2009 року було обстежено земельні ділянки по АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 в м. Радомишлі Житомирської області та в п. 4 зазначено: "Рішенням Виконавчого комітету Радомишльської міськради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року за № 180 додатково виділено ОСОБА_6 0,04 га з вільного міськземфонду до домоволодіння по АДРЕСА_1, однак ця ж сама площа (земельна ділянка) знаходиться у приватній власності у ОСОБА_5 (державний акт від 30 листопада 2000 року НОМЕР_1 на право приватної власності на землю).

З матеріалів справи вбачається, що відділом Держкомзему в Радомишльському районі (або в органах з якого реорганізовано відділ, з яких є правонаступником), відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Радомишльської РДА на замовлення Радомишльської міської ради погодження, технічні умови на роздроблення проектів не надавалися, проекти зземлеустрою відсутні.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року, ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, Радомишльської міськради про визнання протиправними рішень ради та скасування реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та задоволені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про повернення попередніх меж земельної ділянки.

Відповідно до ст. 63 Земельного кодексу України, що був чинним на момент передачі спірних земельних ділянок у власність, до земель міст належать усі землі в межах міста. Землі міст перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. Межа міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста. Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планування та забудови міст і планів земельно-господарського устрою.

Нормативно-правовим актом яким встановлюються правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямованим на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів є Закон України "Про планування і забудову територій" (1699-14) .

Статтями 3, 17, 26 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

При цьому врахування державних інтересів здійснюється шляхом виконання відповідних вимог до розроблення генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, проведення їх експертизи, здійснення державного контролю за плануванням, забудовою, іншим використанням територій та окремих земельних ділянок в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування) та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених у Земельному Кодексі (2768-14) . Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Розміри та конфігурація земельних ділянок житлової забудови, на яких розташовані жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Разом з цим судом встановлено, що рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року № 180 призвело до помилкового зазначення у рішенні відповідача ОСОБА_6 накладенням земельної ділянки суміжними користувачами більшої від наявної площі ділянки за адресою: АДРЕСА_1, м. Радомишль.

Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суд апеляційної інстанції зазначені вище обставини залишив поза увагою, не з'ясував, чи були підстави для cкасування рішень ради.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 не отримував документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою площею 0,06 га, яка була збільшена до 0,10 га площі за адресою: АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи вбачається, що у серпні 2010 року ОСОБА_5 зверталася до суду з адміністративним позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи: відділ Держземагенство у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, про скасування рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 10 жовтня 1991 року № 180 в частині виділення додатково ОСОБА_6 0,04 га з вільного міськземфонду до домоволодіння по АДРЕСА_1 та передачі у користування ОСОБА_6 та закріплення за домоволодінням по АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 1000 кв.м.".

Справа розглядалася неодноразово.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року скасовано ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи: відділ Держземагенство у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, про скасування рішення, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначаючи, що зазначену справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року адміністративний позов залишено без розгляду, за заявоюпозивача про відкликання позовної заяви,на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції на порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, не встановив обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, у порушення статей 212, 213, 214, 303, 304 ЦПК України апеляційним судом не встановлено усіх дійсних обставин справи, належним чином не досліджено матеріалів справи.

Суди розглядаючи позовні вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської областівід 10 жовтня 1991 року № 180, не з'ясували якими нормами права регулюється вказаний спір та в якому порядку судочинства розглядаються вказані спірні правовідносини.

Суди попередніх інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин, не з'ясували чим порушені права ОСОБА_4.(земельна ділянка якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_3) та ОСОБА_3 (її земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та не межують із земельними ділянками, які виділені ОСОБА_6

Відповідно до плану розташування земельних ділянок в межах фактичного користування із земельною ділянкою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 м. Радомишль межує земельна ділянка ОСОБА_7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_2 м. Радомишль; ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_7; ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_4 м. Радомишль, які із позовними заявами не зверталися.

Таким чином, судом апеляційної інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 20 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.