760/13536/15 Про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - 01.03.2017 Прийняття

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 квітня 2015 року о 07 год. 40 хв. на перехресті вулиць П. Радченко - Б. Гаріна в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля марки "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки "Renault", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія

ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року ОСОБА_4, визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася

09 квітня 2015 року, та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність

ОСОБА_4 як власника автомобіля марки "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1, було застраховано у АСК "Омега" на підставі полісу № АІ/3163352 від 11 липня 2014 року.

Вказував, що згідно зі звітом від 09 квітня 2015 року № 1985 вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_3, становить 27 015 грн 13 коп., проте згідно з рахунком-фактурою від 23 квітня 2015 року (щодо фактично виконаних робіт) вартість майнового збитку, завданого автомобілю "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3, становить 34 597 грн 63 коп.

Зазначав, що на виконання своїх договірних зобов'язань АСК "Омега" перерахувала кошти в розмірі 20 474 грн 18 коп.

Також позивач вказував, що 13 червня 2015 року звернувся з претензією до відповідача про відшкодування шкоди, завданої ДТП, на різницю, яку не було виплачено страховою компанією згідно із законом, проте після отримання претензії відповідач перерахував позивачу лише кошти в розмірі франшизи, а саме 500 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 на підставі положень ст. 1194 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_4 різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та майновим збитком у розмірі 13 623 грн 45 коп.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування шкоди 8 882 грн 25 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2016 року в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 13 623 грн 45 коп. не перевищує ліміт відповідальності страховика згідно з полісом від 11 липня 2014 року № АІ/3163352 та не є шкодою, що дорівнює втраті товарної вартості колісного транспортного засобу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із положень ст. 1194 ЦК України. При цьому, визначаючи розмір відшкодування майнового збитку (різниці), суд апеляційної інстанції врахував коефіцієнт зносу фізичного зносу.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки він зроблений із неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 09 квітня 2015 року о 07 год. 40 хв.

ОСОБА_4 в м. Києві на перехресті вулиць П. Радченка - Б. Гагаріна, керуючи автомобілем "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив обгін автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, не переконавшись, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, в результаті якого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на підставі ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у АСК "Омега" на умовах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу № АІ/3163352 від 11 липня 2014 року. Обсяг відповідальності відповідача за шкоду,заподіяну майну за вищезазначеним полісом становить 50 000 грн, франшиза - 500 грн.

09 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до АСК "Омега" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, завданого внаслідок ДТП, що мала місце 09 квітня 2015 року.

Згідно зі звітом № 1985 з оцінки транспортного засобу від 09 квітня 2015 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок пошкодження при ДТП, становить 27 015 грн 13 коп., а вартість майнового збитку - 19 262 грн 96 коп.

Згідно з рахунком-фактурою від 23 квітня 2015 року № 17 (щодо фактично виконаних робіт) вартість майнового збитку, завданого автомобілю "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3, становить 34 597 грн 63 коп.

15 травня 2015 року АСК "Омега" було сплачено на користь ОСОБА_3 18 762 грн 96 коп. страхового відшкодування за страховим актом від 06 травня 2015 року № 3510-ЦВ, а 26 червня 2015 року АСК "Омега" було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 1 711 грн 22 коп. застраховим актом від 06 травня 2015 року № 3510-ЦВ-1.

Відповідно до акта виконаних робіт від 05 червня 2015 року № ВР-17 ОСОБА_3 сплачено за проведення відновлювального ремонту належного йому автомобіля, який було пошкоджено внаслідок ДТП, 34 597 грн 63 коп., при цьому вартість використаних запасних частин становить 22 205 грн 63 коп.

ОСОБА_4 було сплачено на користь ОСОБА_3 500 грн франшизи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що страхове відшкодування, виплачене ОСОБА_3, було розраховане АСК "Омега" з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_3 на підставі положень ст. 1194 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_4 різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та майновим збитком в розмірі 13 623 грн 45 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення ( ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

За вимогами абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 1 п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції. задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов передчасного висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 8 882 грн 25 коп. на відшкодування майнової шкоди, при цьому врахував коефіцієнт фізичного зносу, оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, АСК "Омега" було вже виплачено страхове відшкодування з урахуванням фізичного зносу. А тому, повторне врахування фізичного зносу при стягненні завданого майнового збитку (різниці) є не припустимим.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.