Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року

у справі № 2а/2570/2707/2011

за позовом ОСОБА_1

до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції

про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час та дні відпочинку, перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням доплат, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської МДПІ, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо недоплат за роботу в надурочний час і дні відпочинку та стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 11452,24 грн.;

- стягнути на його користь суму індексації заробітної плати у розмірі 4610,72 грн.;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням доплат за роботу в надурочний час, святкові і неробочі дні, сум індексації, та внести відповідні зміни до документів, відповідно до яких позивачу здійснювалось нарахування пенсії та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для перерахунку пенсії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 01 грудня 2007 року по 30 грудня 2010 року ОСОБА_1 проходив службу у відділі податкової міліції Чернігівської МДПІ та залучався до роботи в черговій частині в якості помічника чергового, проте, йому не виплачено заробітну плату за надурочну роботу та дні відпочинку за 17 місяців.

Згідно витягу з табелів обліку відпрацьованого часу та витягу табелів нічних чергувань вбачається, що за період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року позивачем здійснювалися нічні чергування. З жовтня 2008 року по грудень 2010 року позивач проходив службу на посадах старшого оперуповноваженого та оперуповноваженого податкової міліції. У зв'язку з некомплектом співробітників чергової частини за дорученням керівництва відділу податкової міліції позивач періодично залучався до роботи помічника чергового чергової частини.

Відповідно до частин 12, 13 статті 22 Закону України "Про міліцію" для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Підпунктом 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" від 31 грудня 1996 року № 1592 (1592-96-п) , визначено, що працівникам податкової поліції та працівникам з обробки інформації, ведення баз даних органів державної податкової служби виплачується доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу (тарифної ставки).

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні" від 14 вересня 1991 року № 197 (197-91-п) , служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Інструкцією з організації роботи членів оперативної групи ВПМ Чернігівської МДПІ, затвердженої начальником ВПМ Чернігівської області від 21 грудня 2010 року, вбачається, що з метою своєчасного та якісного реагування на повідомлення про злочин, надзвичайні події, Державною податковою службою забезпечується цілодобове функціонування при відділенні оперативного реагування оперативної групи у складі: відповідального від керівництва, помічника відповідального, помічника чергового, оперуповноваженого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно копій розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення, грошового атестату ОСОБА_1, йому здійснювалася доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу, а також надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важкої роботи.

Також, судами досліджено, що позивач не виконував роботу, яка не входить до кола його обов'язків, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивачем в період часу з жовтня 2008 року по грудень 2010 року виконувалася надурочна робота.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, встановлено, що індексація грошового забезпечення позивача під час проходження служби з 01 січня 2008 року по 30 грудня 2010 року проводилась згідно чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції, оскільки грошове забезпечення та його індексація нараховувалися та виплачувалися позивачу відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .