Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_4 про стягнення збитків за заподіяну шкоду в порядку регресу, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення колегіїсуддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2016 року,

У вересні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі -ПрАТ "СГ "ТАС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення збитків за заподіяну шкоду в порядку регресу, посилаючись на те, що 13 липня 2012 року з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ "СГ "ТАС", згідно полісу АВ/2447015 терміном дії з 18 лютого 2012 року по 17 лютого 2013 року, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_5

Також позивач зазначив, що ОСОБА_4 не повідомив страховика у строки визначені в Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) про настання страхової події.

Оскільки позивач відповідно до зазначеного полісу, виплатив ОСОБА_5 спричинену його автомобілю шкоду в сумі 8 085 грн 39 коп., а відповідач в добровільному порядку відмовляється повернути страховій групі сплачені страхові виплати, ПрАТ "СГ "ТАС" просило суд стягнути з ОСОБА_4 на їх користь 8 085 грн 39 коп.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ "СГ "ТАС" грошові кошти в порядку регресу в розмірі 8 085 грн 39 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням колегіїсуддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2016 року рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПрАТ "СГ "ТАС" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Судом встановлено, що 13 липня 2012 року по вулиці Русанівська Набережна в місті Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу "Ford Sierra", д/н - ІНФОРМАЦІЯ_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу "Hundai Coupe", д/н - НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджено даними довідки ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві № 4/612 від 17 липня 2012 року.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ "СГ "ТАС".

20 липня 2012 року ОСОБА_5 подав заяву до страхової компанії про настання події.

Відповідно до калькуляції від 13 вересня 2012 року вартість ремонту автомобіля "Hundai Coupe", д/н - НОМЕР_1 становить 8 085 грн 39 коп.

18 жовтня 2012 року та 22 жовтня 2012 року ПрАТ "СГ "ТАС" здійснило виплати страхового відшкодування ОСОБА_5 в загальному розмірі 8 085 грн 39 коп., що підтверджується відомостями № 2181012 та № 1221012.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

В підпункті "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" (3045-17) змін у статтю 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обовязків учасників ДТП, у звязку з чим обовязок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином, апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами й запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Такі висновки апеляційного суду відповідають правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Доводи касаційної скарги ПрАТ "СГ "ТАС" висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" відхилити.

Рішення колегіїсуддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.