Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади с. Луначарське в особі Луначарської сільської ради, Комунального підприємства "Бердянське районне бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на об'єкт нерухомості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2015 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай від 01 квітня 2009 року йому належить майно КСП "Зоря" на суму 18 547 грн 55 коп.

У рахунок цього майнового паю комісією з організації вирішення майнових питань і виділення майна в натурі колишнього КСП "Зоря" було вирішено виділити йому в натурі комплекс будівель корівника № НОМЕР_1, а також передано це майно за актом приймання-передачі. Сільською радою було прийнято рішення про реєстрацію за ним права власності на комплекс будівель і споруд корівника, але БТІ відмовляється реєструвати право власності та виготовляти будь-яку технічну документацію, що перешкоджає йому вільно користуватися і розпоряджатися виділеним майном.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2010 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на цілий об'єкт нерухомості (корівник) - будівлю літ. "А", розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано КП "Бердянське районне бюро технічної інвентаризації" здійснити реєстрацію прав власності на будівлю за ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2015 року закрито апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2010 року.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2010 року, зазначав, що рішенням суду визнано за ОСОБА_3 право власності на окремий об'єкт нерухомості - корівник № НОМЕР_1, який розташований в АДРЕСА_1, та складається з будівлі літ. "А" площею 1 562,9 кв. м.

Разом із цим ОСОБА_4 не зазначив та не надав доказів того, що за ним зареєстровано право власності на майно, що було предметом спору.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 пояснив, що вказаний корівник ОСОБА_4 не виділявся, рішення комісії з організації вирішення майнових питань від 01 квітня 2009 року про виділення ОСОБА_3 в натурі корівника та рішення Луначарської сільської ради від 21 травня 2009 року № 54 про оформлення за ОСОБА_3 права власності на вказаний корівник ОСОБА_4 не оскаржувалось.

Із наданої ОСОБА_4 світлокопії свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП "Зоря" серії НОМЕР_2 від 18 серпня 2015 року вбачається, що він має право на частку пайового фонду майна КСП "Зоря" в розмірі 68 892 грн 05 коп. або 3,59 %. Відмітки про виділення в натурі будь-якого майна, зокрема, корівника № НОМЕР_1, правомірність виділення якого ОСОБА_6 він намагається оспорити, сертифікат не містить.

Апеляційний суд вважав, що питання про права ОСОБА_4 рішенням суду першої інстанції не вирішувались, отже останній не відносить до кола осіб, які відповідно до положень ст. 292 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду запорізької області від 19 січня 2010 року. З урахуванням роз'яснень, наданих в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року № 12 (v0012700-08) , апеляційний суд закрив апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_4

Проте погодитися з висновком апеляційного суду не можна з таких підстав.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 885цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2010 року, ОСОБА_4 зазначав, що має майновий сертифікат серії НОМЕР_2 від 18 серпня 2015 року, але майна КСП "Зоря", яке підлягало виділенню в натурі на його майновий сертифікат на суму 68 892 грн 05 коп., не залишилось, оскільки іншим володільцям майнових сертифікатів, зокрема ОСОБА_3, було виділено в натурі майно, вартість якого перевищує зазначену в його майновому сертифікаті. Вважав, що рішенням суду першої інстанції про визнання права власності за ОСОБА_3 на виділене йому комісією з організації вирішення майнових питань колишніх членів КСП "Зоря" майно порушуються його права та інтереси.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай від 01 квітня 2009 року ОСОБА_3 належить майно КСП "Зоря" на суму 18 547 грн 55 коп.

У рахунок цього майнового паю комісією з організації вирішення майнових питань і виділення майна в натурі колишнього КСП "Зоря" вирішено виділити ОСОБА_3 в натурі комплекс будівель корівника № НОМЕР_1, а також передано це майно за актом приймання-передачі. Сільською радою прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на комплекс будівель і споруд корівника.

Відповідно до п. 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (z0305-01) (далі Порядок), в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожен зі співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, в тому числі, отримати свій майновий пай у натурі.

Згідно з Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" (62/2001) повинні бути утворені комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, а також для здійснення уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Таким чином, на майнову комісію не покладено право передавати майно у власність, а лише покладено обов'язок документального оформлення таких прав. Не закріплено такого права майнової комісії і у п. 10 Порядку, яким визначені повноваження майнової комісії.

Відповідно до п. 9 Порядку виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Відповідно до п. 10 Порядку майнова комісія готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі, однак сама майнова комісія рішення про виділення майна в натурі і передачу його будь-кому у власність не приймає; вирішення такого питання виходить за межі компетенції майнової комісії.

Пунктами 12, 13, 15, 16 Порядку передбачено, що питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників.

Аналогічні положення містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" (177-2001-п) , якою затверджені Методика уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.

Закриваючи апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який претендує на виділення конкретного майна в натурі, апеляційний суд наведених положень законодавства в повні мірі не врахував, чи було додержано вказаного порядку під час виділу в натурі та передачі комплексу будівель корівника № НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_3 не перевірив та дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_4 не відносить до кола осіб, які відповідно до положень ст. 292 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду запорізької області від 19 січня 2010 року.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2015 року скасувати, справу передати до апеляційного суду Запорізької області для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.