Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" до ОСОБА_3 про визнання договору страхування недійсним за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант") звернулося з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору страхування недійсним.

Позивач посилався на те, що 12 грудня 2014 року ТДВ СК "Альфа-Гарант" отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) від ОСОБА_3, який вказав, що 10 грудня 2014 року о 21 год у м. Одесі на Люстдорфській дорозі, 65 сталася ДТП за участю автомобіля "Chevrolet Cruze" під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Volkswagen Golf". На час ДТП у ОСОБА_3 був наявний заповнений бланк поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/4506847, проте вказаний бланк поліса ТДК СК "Альфа-Гарант" не реалізовувала, він значиться чистим (незаповненим) та невикористаним, оскільки страхових платежів за ним до товариства не надходило. Платіж за полісом здійснено ОСОБА_3 25 грудня 2014 року в сумі 831,06 грн.

Оскільки договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором, проте страховий платіж відповідачем своєчасно не сплачений, грошові кошти на рахунок позивача на момент скоєння ДТП не надходили, і, відповідно, договір страхування чинності не набрав, позивач просив визнати поліс № АС/3739434 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року, у задоволенні позову ТДВ СК "Альфа-Гарант" відмовлено.

У касаційній скарзі ТДВ СК "Альфа-Гарант", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до пункту 6 розділу XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 6 грудня 2014 року між ТДВ СК "Альфа-Гарант" та ОСОБА_3 було укладено поліс № АІ/4506847 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На момент укладання цього полісу ОСОБА_3 внесено перший страховий платіж у повному обсязі страховому агенту, з яким ТДВ СК "Альфа-Гарант" укладено агентський договір і який відповідно до умов агентського договору зобов'язаний вносити страхові платежі, прийняті від страхувальників, протягом двох днів з дня укладення договору.

12 грудня 2014 року ТДВ СК "Альфа-Гарант" отримано від ОСОБА_3 повідомлення про те, що 10 грудня 2014 року о 21 год у м. Одесі на Люстдорфській дорозі, 65 сталася ДТП за участю автомобіля "Chevrolet Cruze", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір страхування сторонами укладено, страховий платіж сплачено відповідачем 6 грудня 2014 року і правових підстав для визнання договору страхування недійсним не доведено.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам, що ними встановлені, і ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору та є документом суворого обліку.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 18 Закону для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту ст. 18 Закону вбачається, що законодавець розмежовує поняття "укладення" договору і "набрання ним чинності". Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набранням ним чинності.

Доводи касаційної скарги про те, що страховий платіж було сплачено відповідачем 25 грудня 2014 року, а також про те, що відповідач не надав доказів на підтвердження сплати страхового платежу, не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для визнання договору страхування недійсним, оскільки той факт, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, не свідчить про недійсність договору.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання договору страхування недійсним.

З урахуванням вказаних обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та дійшла висновку про те, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.