Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави, до Антонівської селищної ради м. Херсона, ОСОБА_6, третя особа - громадська організація "Антонівська хвиля", про визнання недійсними рішень, державного акта та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 17 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2016 року та за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2016 року,

У січні 2016 року прокурор звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Антонівської селищної ради від 06 лютого 2004 року № 207 надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту відведення присадибної земельної ділянки площею 1500 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд. Рішенням Антонівської селищної ради від 09 липня 2004 року № 252 передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1423 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та видано державний акт. Зазначена земельна ділянка неодноразово відчужувалась та на даний час її власником на підставі договору купівлі-продажу ділянки з об'єктом незавершеного будівництва, готовністю 30%, від 06 серпня 2015 року є ОСОБА_6

Згідно висновку Херсонського міського управління земельних ресурсів від 06 липня 2004 до проекту відведення у власність ОСОБА_7 земельної ділянки, площею 0,1423 га по АДРЕСА_1, земельна ділянка, що відводиться, розташована на території Антонівської селищної ради у прибережній захисній смузі р. Дніпро. Категорія земель - водний фонд.

Позивач зазначає, що земельну ділянку водного фонду передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку без прийняття рішення про зміну цільового призначення.

З врахуванням уточнення позовних вимог позивач просить суд визнати недійсним рішення Антонівської селищної ради від 06 лютого 2004 року № 207 про надання дозволу ОСОБА_7 на розробку проекту відведення присадибної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 1500 кв. м по АДРЕСА_1 в м. Херсон; визнати недійсним рішення Антонівської селищної ради від 09 липня 2004 року № 252 в частині надання у власність ОСОБА_7 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1423 га, розташованої за адресою: м. Херсон АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, зареєстрований 21 липня 2004 року, виданий ОСОБА_7; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь територіальної громади Антонівської селищної ради земельну ділянку, площею 0,1423 га, розташованої за адресою: м. Херсон АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 17 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано недійсним рішення Антонівської селищної ради від 06 лютого 2004 року № 207 про надання дозволу ОСОБА_7 на розробку проекту відведення присадибної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 1500 кв. м по АДРЕСА_1 в м. Херсон. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 зареєстрований 21 липня 2004 року за № 010471300825, виданий ОСОБА_7 В іншій частині рішення суду залишити без змін. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі заступника прокурора Херсонської області просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні недійсним рішення Антонівської селищної ради від 09 липня 2004 року № 252 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2016 року в частині задоволених позовних вимог, а в решті рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2016 року та рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 17 лютого 2016 року залишити без змін, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі в межах Антонівської селищної ради і відноситься до земель водного фонду. Також судом враховано, що рішенням Дніпровського районного суду від 16 квітня 2013 року було відмовлено в позові Херсонського міжрайонного екологічного прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Антонівської селищної ради, недійсними державних актів на право власності на землю, застосування наслідків нікчемних правочинів та повернення земельної ділянки.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що надання дозволу на розробку проекту відведення присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Херсоні суперечить нормам статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 (z1470-04) , також фактично відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в прибережній зоні та враховуючи, що визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку, оспорюваний акт не був предметом судового розгляду в іншій справі.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки прокурору про зазначені вище порушення закону стало відомо в межах строку позовної давності і протилежне представником відповідача ОСОБА_6, не доведено.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що рішенням Антонівської селищної ради № 207 від 06 лютого 2004 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення присадибних земельних ділянок громадянам в смт. Антонівка для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель" ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку проекту відведення присадибної земельної ділянки в смт. Антонівка для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 1 500 кв. м по АДРЕСА_1.

Рішенням Антонівської селищної ради № 252 від 09 липня 2004 року "Про надання громадянам у приватну власність присадибних земельних ділянок в смт. Антонівка для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель" ОСОБА_7 надана земельна ділянка у приватну власність, площею 1 423 кв. м по АДРЕСА_1 в смт. Антонівка для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

21 липня 2004 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

За висновком Херсонського міського управління земельних ресурсів від 25 квітня 2004 року, який був необхідний для отримання дозволу на розробку проекту відведення присадибної земельної ділянки, ділянка розташована у прибережній захисній смузі р. Дніпро. Категорія земель - землі водного фонду, угіддя - відкриті землі. Земельна ділянка розташована в межах існуючої забудови.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 червня 2013 року в задоволенні позову Херсонського міжрайонного екологічного прокурора про визнання незаконним та скасування п. 1.1 рішення Антонівської селищної ради від 09 липня 2004 року № 252 в частині передачі у власність гр. ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1423 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 у смт. Антонівка, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 04 лютого 2010 року ОСОБА_8, повернення земельної ділянки загальною площею 0,1423 га до власності держави в особі Антонівської селищної ради, зобов'язання ОСОБА_9 звільнити земельну ділянку загальною площею 0,1423 га, розташовану в смт. Антонівка, АДРЕСА_1 та привести у придатний для використання стан шляхом знесення недобудованого житлового будинку за його рахунок, відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції залишені без змін.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У порушення ст. ст. 10, 45, 60 ЦПК України суд апеляційної інстанції не з'ясував, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави, в особі якого саме органу державної влади чи органу місцевого самоврядування звернувся прокурор з позовом про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення і доказування зазначених обставин покладено саме на позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що позивач питання про поновлення строку позовної давності не порушував.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Допущені апеляційним судом неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, тому рішення суду апеляційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги заступника прокурора Херсонської області та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2016 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.