Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року

у справі № 813/1754/16

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати повернути справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, в якому просив:

" 1. Визнати нечинним рішення відповідачів про відсутність податкових обтяжень власності із зазначенням способу якось то направити: ми не можемо здати майновий комплекс у довгострокову оренду з правом викупу, що унеможливлює наше право користування, розпорядження, а відтак - і володіння тою власністю ось уже чотири роки поспіль. Стільки ж і суд триває. Від 26 червня 2012 року, якщо бути точним.

2. Зобов'язати відповідачів стягнути на користь Жовківського відділення Держказначейства України кошти, передбачені Податковим кодексом України (2755-17) , як прибутковий податок Власників. За оба звітних періоди.

3. Доказати оригіналами банківських документів строгої фінансової звітності відсутність податкових обтяжень власності і надати оригінали таких документів Високому суду і Позивачу."

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (суддя Сидор Н.Т) позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху з підстав не надання копій позовної заяви для сторін, що беруть участь у справі та недотримання позивачем вимог пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Вказаним судовим рішенням було запропоновано ОСОБА_3 зазначити рішення відповідачів, які він просить визнати нечинними, а також зазначити суму стягнення прибуткового податку з власників за два податкові періоди.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_3 подав копії позовної заяви та "Обґрунтування позовної заяви" від 7 червня 2016 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 27-30).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року (суддя Сидор Н.Т.) відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року суддею Кухар Н.А. прийнято матеріали вказаної адміністративної до провадження та призначено судове засідання 10 серпня 2016 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року (залишена без змін на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2017 року) ОСОБА_3 надано строк для усунення недоліку позовної заяви, оскільки він ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні не зазначив рішень відповідачів, які просить визнати нечинними, а також не зазначив суму стягнення прибуткового податку з власників за два податкові періоди та з кого її просить стягнути, тобто не вказав предмета позову та змісту позовних вимог.

Тією ж ухвалою від 10 серпня 2016 року суд призначив судове засідання в справі на 25 серпня 2016 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року позовну заява ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу, яка залишена без змін на підставі оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив із того, що провадження у справі було відкрите за позовною заявою, яка не відповідала вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Колегія погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Як свідчать матеріали справи, провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідала вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим судом першої інстанції прийнято ухвалу про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала про усунення недоліків за результатами апеляційного та касаційного оскарження залишена без змін.

Разом з тим, позивач не усунув недоліків позовної заяви, що зазначені в ухвалі, у зв'язку із чим суд першої інстанції на підставі норм процесуального законодавства залишив позов без розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі оскаржуваної ухвали обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.