У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Балюка М.I., Барсукової В.М.,
Григор'євої Л.I.
Гуменюка В.I.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого
акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Львівське АТП-14630" до
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу
нежитлових приміщень та стягнення збитків,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2005 року ВАТ "Львівське АТП-14630" звернулося до
суду із зазначеним позовом про визнання недійсним договору
купівлі-продажу нежитлових приміщень та стягнення збитків.
Товариство посилається на те, що 3 грудня 2002 року
відповідач ОСОБА_1, перебуваючи на посаді голови правління ВАТ
"Львівське АТП-14630", уклав договір із ОСОБА_2, згідно із яким
товариство продало, а ОСОБА_2 придбав нежитлові приміщення площею
559,7 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Львові за 76 057 грн. 63 коп.
Зазначений договір позивач вважає незаконним з тих підстав,
що він вчинений внаслідок зловмисної домовленості голови правління
ВАТ "Львівське АТП-14630" ОСОБА_1 та працівника цього підприємства
ОСОБА_2 Наявність зловмисної домовленості сторін при укладенні
зазначеної угоди мотивує тим, що балансова вартість спірних
приміщень на момент їх продажу становила 275129 грн. 98 коп., а
продаж було вчинено за значно заниженою ціною, що спричинило
збитки підприємству. Крім того, нагальної потреби у відчуженні цих
приміщень не було.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15
березня 2006 року позов ВАТ "Львівське АТП-14630" задоволено
частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових
приміщень, позначених у технічному паспорті під літ.12 \
будівлі"Ц-2"\ пл. 122,5 кв.м., та під літ.1-2 \будівлі "3-1"\ пл.
434,2 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 у м. Львові, укладений між
ВАТ "Львівське автотранспортне підприємство 14630" в особі ОСОБА_1
та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського
нотаріального округу ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на
користь товариства 573 139 грн. спричинених збитків та 4031
судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 червня
2006 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15
березня 2006 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені яких за
довіреністю дії представник ОСОБА_4, ставиться питання про
скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції у зв'язку
з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Визнаючи договір купівлі-продажу спірних приміщень від 3
грудня 2002 року недійсним, суди керувалися положеннями ст.ст.
216,232 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Проте, Цивільний Кодекс України
( 435-15 ) (435-15)
набрав чинності з 1 січня 2004 року (ст. 1 Прикінцеві
та Перехідні положення Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Згідно ст. 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
акти цивільного законодавства
регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом
цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт
цивільного законодавства, який втратив чинність, застосовується до
прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже положення ст.ст. 216,232 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до
визнання недійсним договору купівлі-продажу від 3 грудня 2002 року
застосовано невірно. Крім того, як ст.71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, так
і ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальна позовна давність
встановлена у три роки. Згідно ст. 6 Прикінцевих та Перехідних
положень до ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного Кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність застосовується до позовів,
строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло
раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сплив позовної
давності є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що позов пред'явлено за спливом трирічного
строку позовної давності (договір укладено 3 грудня 2002 року, а
позов пред'явлено 7 грудня 2005 року), заяви про його поновлення
не було, та цей строк не поновлено. Не поновивши цей строк, суд
незаконно визнав договір купівлі-продажу від 3 грудня 2002 року
недійсним.
Крім того, відповідальність за недійсною угодою всупереч
положень ст. 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
покладено за правилами ст.
232 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у той час, як угода укладена до набрання
чинності цим Кодексом та ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлювалася інша відповідальність.
Не можна погодитися і з визначенням судом збитків.
Встановлено, що спірне майно за договором міни повернуто у
власність позивача. Ціна майна за цим договором визначена
сторонами, зокрема позивачем у договорі на власний розсуд. Які ж
дійсні збитки завдані товариству і чи завдані вони, суди не
перевіряли.
Оскільки судами невірно застосовані норми матеріального
права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, вони
підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15
березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області
від 5 червня 2006 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Гнатенко
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
Л.I. Григор'єва
В.I. Гуменюк