813/1754/16 Про скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби України та зобов'язання вчинити певні дії - 15.02.2017 Прийняття

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року надано ОСОБА_3 строк до 23 серпня 2016 року для усунення недоліку зазначеного в мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року - без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати повернути справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, в якому просив:

" 1. Визнати нечинним рішення відповідачів про відсутність податкових обтяжень власності із зазначенням способу якось то направити: ми не можемо здати майновий комплекс у довгострокову оренду з правом викупу, що унеможливлює наше право користування, розпорядження, а відтак - і володіння тою власністю ось уже чотири роки поспіль. Стільки ж і суд триває. Від 26 червня 2012 року, якщо бути точним.

2. Зобов'язати відповідачів стягнути на користь Жовківського відділення Держказначейства України кошти, передбачені Податковим кодексом України (2755-17) , як прибутковий податок Власників. За оба звітних періоди.

3. Доказати оригіналами банківських документів строгої фінансової звітності відсутність податкових обтяжень власності і надати оригінали таких документів Високому суду і Позивачу."

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (суддя Сидор Н.Т) позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху з підстав не надання копій позовної заяви для сторін, що беруть участь у справі та недотримання позивачем вимог пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Вказаним судовим рішенням було запропоновано ОСОБА_3 зазначити рішення відповідачів, які він просить визнати нечинними, а також зазначити суму стягнення прибуткового податку з власників за два податкові періоди.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_3 подав копії позовної заяви та "Обгрунтування позовної заяви" від 7 червня 2016 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с.27-30).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року (суддя Сидор Н.Т.) відкрито провадження у даній справі.

05 серпня 2016 року на підставі розпорядження Львівського окружного адміністративного суду № 317- Р призначено повторний автоматичний розподіл справи № 813/1754/16. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу № 813/1754/16 передано на розгляд судді Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року суддею Кухар Н.А. прийнято матеріали вказаної адміністративної справи до провадження та призначено судове засідання 10 серпня 2016 року.

Як свідчить аудіозапис, в судовому засіданні на пропозицію суду ОСОБА_3 не зміг пояснити предмет та підстави позову, посилаючись на те, що обґрунтування позову міститься в позовній заяві, а оскільки провадження в справі вже відкрито і вона призначена до розгляду, підстав для усунення недоліків позовної заяви немає.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 ОСОБА_3 надано строк для усунення недоліку позовної заяви. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позовна заява ОСОБА_3 не відповідає вимогам частин 4 та 5 статті 105 КАС, а саме: позивач не зазначив в позовній заяві рішень відповідачів, які він просить визнати нечинними, а також не зазначив суму стягнення прибуткового податку з власників за два податкові періоди та з кого її просить стягнути, тобто не вказав предмета позову та змісту позовних вимог.

Колегія суддів погоджується таким рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтями 105, 106 КАС визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 106 КАС у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами 4 і 5 статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини 4, 5 статті 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про:1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Таким чином, положення КАС містять вимоги про те, що позов має містити суть позовних вимог та предмету позову.

Можливість винесення ухвали про усунення недоліків, якщо такі встановлені судом після відкриття провадження у справі і після призначення її до судового розгляду визначені положеннями пункту 7 частини 1 статті 155 КАС.

Згідно з цією нормою суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження у справі було відкрите за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що обґрунтування позову міститься не тільки в позовній заяві, але й в обґрунтуваннях до заяви від 7 червня 2016 року та від 10 серпня 2016 року, також в двох клопотаннях від 10 серпня 2016 року.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, обґрунтування до заяви від 7 червня 2016 року не містить конкретних рішень відповідачів, які він просить визнати нечинними, тобто в ньому не зазначено предмет позову та зміст позовних вимог.

В той же час, обґрунтування до заяви та клопотання від 10 серпня 2016 року, копії яких позивач долучив до касаційної скарги, відсутні в матеріалах справи. Позивачем не надано доказів, що такі обґрунтування та клопотання подавалися до суду першої інстанції (чи то безпосередньо в судовому засіданні чи через канцелярію суду).

З огляду на те, що відсутність зазначення предмету позову та змісту позовних вимог свідчить про недотримання позивачем вимог статті 106 КАС, а також зважаючи на те, що позивач ані шляхом подання заяв, ані в судовому засіданні не визначив конкретних рішень відповідачів, які він просить визнати нечинними та не пояснив суті позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі оскаржуваної ухвали обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.