804/18017/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - 15.02.2017 Прийняття

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПП "ВЕРЛАЙН" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, складено акт № 225-22.01-36877423 від 10.10.2014, в якому зафіксовано порушення: ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік, на загальну суму 575 141 грн.

Вказаного висновку податковий орган дійшов на підставі встановлених під час перевірки обставин щодо зазначення в первинних бухгалтерських документах в колонці "номенклатура" товару зазначено види 13, 13К, … 500, ..510К і т.п. з іншим тонажом та вартістю. Крім того аналізом співставлення придбаного та в подальшому реалізованого металобрухту встановлено, що в порушення пп. 135.5.4 ПК України (2755-17) підприємством реалізовано деякі види металобрухту в більшому об'ємі, ніж придбавалися.

На підставі результатів проведеної перевірки 15.10.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 862 712 грн., у т.ч.: 575 141 грн. основного платежу та 287 571 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "ЮПІТ" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів за видами та підвидами, передбаченими ДСТУ 4121-2002, від 29.11.2012 № 29112012, за умовами якого поставка товару здійснюється відповідно до Специфікацій, в яких зазначається найменування, кількість, ціна, вартість, якість та строки поставки. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP - майданчик покупця, відповідно до умов Інкотермс 2010.

Актом погоджень, складеним сторонами відповідно до умов договору, визначено найменування та умовний внутрішній ідентифікатор товару, що є предметом поставки, а саме: вид № 500 та № 13.

Специфікаціями визначено найменування товару, що придбано: брухт чорних металів (вид № 500), брухт чорних металів (вид № 13), брухт чорних металів (вид № 4).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду первинні документи, а саме: видаткові та податкові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортні накладні, банківські виписки, акти про джерело походження металів чорних (вторинних) та Посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних).

Подальша реалізація придбаного товару була здійснена на підставі договору поставки № 987 від 26.12.2012, укладеного між ПП "ВЕРЛАЙН" (постачальник) та ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський втормет" (покупець), що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами.

Спростовуючи висновки податкового органу щодо не здійснення платником податків декларування доходів від реалізації металобрухту виду 13Б та 13К, позивач зазначив, що протягом перевіряємого періоду позивачем придбано та реалізовано металобрухт за визначеними видами № 13 та № 500, а літерні приписи "Б" та "К" не є зміною виду металобрухту, а лише умовними позначеннями з метою оптимізації внутрішнього логістичного обліку та планування. Зокрема, при оформленні первинних документів за умовами договору придбання металобрухту виду № 13 застосовано умовний буквений ідентифікатор "П", що погоджений з продавцем металобрухту в договірному порядку, при подальшій реалізації цього ж виду металобрухту на вимогу покупця зазначені інші умовні позначки "К" та "Б".

Дані пояснення підтверджені наказом № 1/12-ПО від 30.12.2011, яким затверджено облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ПП "ВЕРЛАЙН", та яким, зокрема, визначено, що при здійсненні підприємством господарських операцій, пов'язаних з купівлею та реалізацією металобрухту, за необхідності може здійснюватись застосування умовних буквених ідентифікаторів при оформленні первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій з металобрухтом, з метою оптимізації та планування закупівельно-збутової логістики підприємства або у відповідності до погоджених з контрагентом підприємства критеріїв; зазначення буквених ідентифікаторів є умовним та не змінює змісту та сутності господарських операцій із заготівлі та подальшого постачання товару, назва якого визначається та класифікується відповідно до числового позначення виду металобрухту, а також листом ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський втормет" від 03.01.2013 за № 08/06/1, який є невід'ємною частиною договору поставки № 987 від 26.12.2012.

Пунктом 4.8. ДСТУ 4121-2002 передбачено, що додаткові вимоги до металобрухту та показники якості, які не нормує цей стандарт, можна встановлювати за домовленістю між споживачем та постачальником металобрухту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності встановлення позивачем порядку застосування при веденні власного бухгалтерського обліку вказаних буквених ідентифікаторів (позначень) після назви одного виду металобрухту, що придбавався та в подальшому постачався контрагентам, як частину власної облікової політики та системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку й контролю господарських операцій, з урахуванням особливостей своєї діяльності, як спеціалізованого підприємства в сфері роботи з металобрухтом.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1 та пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (z0168-95) (далі - Положення № 88), якими встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення № 88 (z0168-95) ).

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, спірні господарські операції підтверджені первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджують господарські операції з придбання товару (металобрухту) та його подальшої реалізації позивачем.

Крім того, згідно пояснень ревізорів-інспекторів, наданих під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, встановлено що загальна кількість придбаного металобрухту виду № 13 та загальна кількість реалізованого металобрухту № 13Б і № 13К є тотожною.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку реальності здійснення позивачем операцій з купівлі металобрухту та його подальшої реалізації, з урахуванням умовного характеру позначок металобрухту виду № 13, що не змінило змісту та сутності господарських операцій із придбання та подальшого постачання металобрухту виду № 13, назва якого в оформлених документах вказана у вигляді числового позначення виду металобрухту згідно Таблиці 1 ДСТУ 4121-2002, зазначені операції з купівлі металобрухту та його реалізації не підпадають під визначення "поворотної фінансової допомоги", а є саме купівлею товару з подальшою реалізацією, отже і не можуть бути визначені як отримання інших не задекларованих доходів із застосуванням нарахованого податковим органом податку на прибуток.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.