Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.,

суддів Вербицької О.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016

у справі № 809/2437/15 (876/11230/15)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртомсоюз" (далі - позивач, ТОВ "Укртомсоюз")

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ТОВ "Укртомсоюз" звернулось до суду, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 29.01.2015 № 290120151; визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську щодо відмови у прийнятті податкової накладної № 4 від 25.05.2015 ТОВ "Укртомсоюз"; визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Укртомсоюз" і скасування рішення комісії № 72/18 від 05.06.2015 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Укртомсоюз"; визнання податкової накладної № 4 від 25.05.2015 ТОВ "Укртомсоюз" такою, що подана у момент фактичного її отримання ДПІ у м. Івано-Франківську, а саме: 08.06.2015; зобов'язання відповідача зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 25.05.2015 видану ТОВ "Укртомсоюз" датою (операційним днем) направлення її як електронного документа для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних; зобов'язання ДПІ у м. Івано-Франківську вчинити дії направлені на відновлення свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Укртомсоюз" з 05.06.2015.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016, позов задоволено повістю, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що 03.12.2014 позивач був зареєстрований як юридична особа, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

29.01.2015 між ТОВ "Укртомсоюз" та ДПІ у м. Івано-Франківську укладено договір № 290120151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

08.06.2015 ТОВ "Укртомсоюз" засобами електронного зв'язку було надіслано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову накладну № 4 від 25.05.2015.

Проте відповідач не прийняв вказану податкову накладну з підстав відсутності між контролюючим органом та ТОВ "Укртомсоюз" договору про визнання електронної звітності, що підтверджується квитанцією № 1 від 08.06.2015.

15.06.2015 позивач повторно засобами електронного зв'язку надіслав до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову накладну № 4 від 25.05.2015, яку відповідач не прийняв з підстав відсутності між контролюючим органом та ТОВ "Укртомсоюз" договору про визнання електронної звітності, що підтверджено квитанцією № 1 від 15.06.2015.

Правовідносини з приводу подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису встановлені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (z0320-08) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 7.4 Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Отже, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. При цьому, відсутність першої квитанції свідчить, що звітність не доставлена до контролюючого органу. Перша квитанція не містить інформацію про прийняття та/або не прийняття податкової звітності.

Пунктом 7.5 Інструкції встановлено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно положень п. 7.6 Інструкції, у разі, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДП

В судовому порядку встановлено, що позивачу не направлялась друга квитанція, про причину неприйняття податкової звітності зазначено у квитанції № 1.

Обґрунтовуючи правомірність відмови у прийнятті спірної податкової електронної звітності, відповідач посилається на розірвання договору № 290120151 від 29.01.2015 про визнання електронних документів, з огляду на те, що у відповідності до п. 4 розд. 6 договору № 290120151 орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифікату (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Однак, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ТОВ "Укртомсоюз" не надало нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або змінило місце реєстрації, тобто не надав доказів існування підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Також, матеріалами справи встановлено, що 05.06.2015 відповідач рішенням № 72/18 анулював реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Укртомсоюз", з підстав відсутності платника за адресою реєстрації по вул. Джохара Дудаєва, 10 в м. Івано-Франківську, що підтверджується відомостями ЄДР.

Згідно пояснень представника відповідача позивач не подав податковому органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року.

Представник позивача пояснив, що така декларація була фактично подана, проте не була отримана податковим органом за відсутності вини позивача.

Позивач подав уточнюючу декларацію, тому з приводу неподання податкової звітності за березень 2015 року між сторонами відсутній спір, однак у податкового органу виник сумнів щодо знаходження позивача за місцем його реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності дій контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 290120151 від 29.01.2015 про визнання електронних документів, укладеного між ТОВ "Укртомсоюз" та ДПІ у м. Івано-Франківську, оскільки єдиною підставою для відмови у прийняті податкової звітності було розірвання договору № 290120151 від 29.01.2015 про визнання електронних документів, то відмова у прийнятті поданої позивачем податкової звітності є протиправною; відповідачем не вжито достатніх заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) платник податків зобов'язаний: повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 12.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (z0503-14) (далі - Порядок), щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Згідно з п. 12.5 цього Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону № 755-ІV.

Відповідно до пп. пп. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 розділу ІІ Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 17.05.2010 № 336 (v0336225-10) (далі - Положення), щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Згідно з п. 3.2 розділу ІІ цього Положення, у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що підрозділ органу ДПС надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону № 755-ІV, лише після здійснення передбачених порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не дотримався вищевказаних вимог для встановлення місцезнаходження позивача.

Так, запит на встановлення місцезнаходження позивача поданий відповідачем 20.05.2015 оперативному управлінню податкового органу, в якому підстави для підтвердження заходів на встановлення місцезнаходження позивача зазначено складання акту перевірки місцезнаходження платника податків від 20.05.2015, однак в матеріалах справи такий акт відсутній, а представник відповідача до суду такого акта не подав.

На запит відповідача, оперативний підрозділ ДПІ в м. Івано-Франківську подав довідку від 25.05.2015 № 545, згідно якої ТОВ "Укртомсоюз" за податковою адресою не знаходиться. В довідці не зазначено вжитих заходів щодо встановлення місця знаходження платника податків, що свідчить про недостатнє обґрунтування висновку оперативного підрозділу щодо запиту відповідача.

Крім того, як встановлено в судовому порядку, в травні 2015 року позивачем подавалися податкові звіти відповідачу, які були прийняті ним, що не спростовано представником відповідача та об'єктивно стверджується тією обставиною, що наступний звіт позивач здавав у червні 2015 року, який не був прийнятий відповідачем безпідставно. Отже, у травні 2015 року податковому органу об'єктивно повинно було бути відомо про місце знаходження позивача.

Отже, є підстави вважати, що підрозділ органу ДПС подає повідомлення за ф. № 18-ОПП до відповідного державного реєстратора тільки після здійснення передбачених законом заходів для встановлення фактичного місцезнаходження платника податків.

Здійснення таких заходів з боку відповідача в повному об'ємі в справі не підтверджено належними доказами.

Проте рішенням відповідача від 27.05.2015 № 5424/14/05-15-11-01-021/1036 визнано доцільним направити державному реєстратору повідомлення ф. 18-ОПП для внесення до ЄДР відповідної реєстраційної дії. В рішенні зазначено про відсутність у позивача податкового боргу та є посилання на довідку ОУ ДПІ в м. Івано-Франківську від 25.05.2015 № 545, згідно якої ТОВ "Укртомсоюз" за податковою адресою не знаходиться.

Рішенням відповідача від 05.06.2015 № 72/18 анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з підстав п. "ж" ст. 184 ПК України.

Відповідно до п. "ж" ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, визначені приписами ст. 19 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ( Закон № 755-ІV (755-15) ).

Так, відповідно до абз.2 ч. 12 ст. 19 Закону № 755-ІV, у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абз.2 ч. 14 ст. 19 зазначеного Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Також, не було підтверджено належними доказами посилання податкового органу про надходження від державного реєстратора інформації про вчинення в Державному реєстрі запису № 11191430006013206 від 04.06.2015.

Згідно наявної в справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановлено, що в ній зазначено про відсутність позивача за місцезнаходженням, проте не зазначено часу вчинення реєстраційної дії, підстав та її номера.

Неправомірні дії державного реєстратора, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач вправі оскаржити у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податковий орган не виконав вимог закону щодо встановлення місця знаходження позивача, безпідставно направив запит оперативному підрозділу щодо встановлення місця перебування позивача, на підставі формальної довідки звернувся до державного реєстратора, внаслідок чого безпідставно позбавив позивача статусу платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.