Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України в Київській області) про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області № 1998 від 20 вересня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення);

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області № 995 о/с від 15 жовтня 2014 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення;

- поновити його на службі в ГУ МВС України в Київській області на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" з 16 жовтня 2014 року;

- зобов'язати ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2014 року по день поновлення на посаді;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення його на посаді в ГУ МВС України в Київській області на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" (далі - БПСМОП "Миротворець") з 16 жовтня 2014 року та стягнути з відповідача заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про задоволення позову.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися, суд, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що наказом ГУ МВС України в Київській області від 27 травня 2014 року № 387 о/с ОСОБА_4 призначено на посаду старшого інспектора БПСМОП "Миротворець", який є структурним підрозділом ГУ МВС України в Київській області з 23 травня 2014 року.

Наступним наказом від 11 липня 2014 року № 1384 дск старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, старшого інспектора БПСМОП "Миротворець", відряджено до міста Костянтинівка Донецької області з 11 липня 2014 року до особливого розпорядження працівників БПСМОП "Миротворець" у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Наказом ГУ МВС України в Київській області № 1998 від 20 вересня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПСМОП "Миротворець" Головного управління за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, неухильного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, а саме: статті 10 Закону України "Про міліцію", Статуту патрульно-постової служби міліції,затвердженого наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 вересня 1994 року за № 213/423 (z0213-94) , наказу ГУ від 17 липня 2014 року № 652 о/с дск, що призвело до самовільного залишення місця несення служби, керуючись статтями 2, 5, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, старшого інспектора БПСМОП "Миротворець" старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 "е" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 15 жовтня 2014 № 995 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, старшого інспектора БПСМОП "Миротворець", звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "е" Положення (за порушення дисципліни).

Підставою для прийняття вказаних наказів став висновок службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУ МВС України в Київській області від 28 серпня 2014 року № 1799, щодо прибуття 22 серпня 2014 року до приміщення ГУ окремих працівників БПСМОП "Миротворець" ГУ із розпорядження керівництва антитерористичної операції без відповідних розпорядчих документів МВС України, відповідно до якого встановлено, що знаходячись за місцем дислокації, а саме: на території стадіону "Авангард" по вулиці Енгельса в місті Дзержинськ Донецької області 20 серпня 2014 року командиру БПСМОП "Миротворець" ГУ МВС України в Київській області полковнику міліції ОСОБА_5 від керівництва Штабу АТО надійшла вказівка про зміну місця дислокації, про що останній оголосив особовому складу батальйону, однак де саме буде нове місце дислокації не повідомив. У зв'язку з обуренням частини особового складу батальйону, командиром ОСОБА_5 прийнято рішення про те, що небажаючі виконувати його вказівки та вказівки керівництва Штабу АТО можуть писати рапорти про їх бажання та лишати підрозділ. У подальшому особовий склад батальйону, який виявив бажання покинути зону АТО написав рапорти з різним змістом, в тому числі і позивач, які передано ОСОБА_5

В ході проведення службового розслідування враховано пояснення командира батальйону "Миротворець" ОСОБА_5 відповідно до яких 20 серпня 2014 року він отримав наказ про передислокацію вказаного батальйону до міста Іловайськ. Про вказаний наказ ним доведено до відома командирів 1, 2 та 3 роти, а також помічника командира батальйону по матеріально-технічному забезпеченню. Після цього, командири рот доповіли, що деякі працівники відмовляються виконувати наказ про передислокацію та висловили бажання написати рапорти про звільнення. Бесіда з вказаними працівниками про необхідність дотримання Присяги працівниками органів внутрішніх справ та виконання наказів, проведена ним особисто у той же день, до позитивних результатів не призвела. Наступного дня продовжено розмову з працівниками, до яких доводилася інформація, що їх вчинок є ганебним для працівників міліції, покинувши зону проведення АТО, вони порушать службову дисципліну та будуть притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Дана розмова також не дала позитивного результату й працівники бажали покинути зону АТО, тобто покинути місце несення служби.

21 серпня 2014 року позивачем подано рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_6 про звільнення його з БПСМОП "Миротворець" та направлення до ГУ МВС України в Київській області для вирішення питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ.

Про дану подію командир батальйону ОСОБА_5 поінформував керівництво, полковника міліції ОСОБА_7 та начальника ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_6, у зв'язку з чим, куратором від АТО наказано з метою уникнення крадіжки зброї та спеціальних засобів, зібрати у всіх працівників, які виявили бажання покинути зону АТО, їх табельну вогнепальну зброю, боєприпаси та спецзасоби. Також з метою обліку осіб, які виявили бажання покинути зону АТО, він наказав подати відповідні рапорти, де зазначити причини залишення зони АТО, а також для того, щоб зазначені працівники не роз'їхались у невідомому напрямку, визначив старшого, для супроводу на автобусі даних працівників до міста Києва, які 22 серпня 2014 року вночі вирушили до міста Києва.

Відтак, позивач, не дочекавшись рішення Головного управління по суті рапорту або відповідного наказу про переміщення по службі до іншого підрозділу 22 серпня 2014 року з міста Дзержинськ Донецької області до міста Києва на автобусі виїхав разом з іншими працівниками батальйону, які також написали рапорти про свої наміри, а також з тими, які відповідно до медичних довідок були направлені до медичних установ для проходження медичного обстеження.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт порушення позивачем службової дисципліни, який виразився у невиконанні та ігноруванні наказу командира БПСМОП "Миротворець" ОСОБА_5 про зміну місця дислокації, самовільному залишенні зони АТО та поверненні до міста Києва підтверджено матеріалами справи та є дисциплінарним проступком несумісним з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, а застосоване дисциплінарне стягнення відповідає характеру та тяжкості вчиненого порушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (565-12) (далі - Закон №565-XII (565-12) ), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням.

Відповідно до статті 1 Закон № 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 4 Закону № 565-XII встановлено, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України (254к/96-ВР) , цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням, відповідно до якого особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 11 вказаного Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 4 пункту 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту (3460-15) визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту (3460-15) службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту (3460-15) , найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту (3460-15) .

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як встановлено судами, по факту порушення позивачем службової дисципліни відповідачем, у встановлений законом строк проведено службове розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_4 проігнорував та не виконав наказ командира БПСМОП "Миротворець" ОСОБА_5 про зміну місця дислокації, самовільно залишив зону АТО (місце несення служби), чим порушив вимоги статті 10 Закону України "Про міліцію", Статут патрульно-постової служби міліції, затверджений наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 вересня 1994 року за № 213/423 (z0213-94) , Наказ ГУ від 17 липня 2014 року № 652 о/с.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем вчинялись дії щодо виклику позивача з метою з'ясування обставин події та запрошення до ГУ МВС для надання пояснень 9 вересня 2014 року - 11 вересня 2014 року здійснені телефонні дзвінки працівникам батальйону, зокрема, ОСОБА_4 (НОМЕР_1), однак мобільний телефон був вимкнений або на дзвінок не відповідали, у зв'язку з чим опитати його не виявилось можливим.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки ГУ МВС України в Київській області приймаючи спірні накази діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, підстави для скасування прийнятих ним рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.