Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.,

суддів Веденяпіна О.А.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014

у справі № 803/176/14 (876/3298/14)

за позовом публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" (далі - позивач, ПАТ "Ковельсільмаш")

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ПАТ "Ковельсільмаш" звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ № 0002902200 від 09.12.2013.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Ковельсільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні операцій з ТОВ "Восток-Транзіт" згідно заключеного договору поставки від 01.06.2011 № 50/06-89, відповідачем було прийнято рішення № 542/22-00238138 від 21.11.2013, в якому зафіксовано порушення вимог п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого завищено податок на додану вартість за вересень 2012 року на суму 337 648 грн. та завищено від'ємне значення на суму 28 270 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки 09.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002902200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 550 000,50 грн., в т.ч.: 366 667 грн. основного платежу та 183 333,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ "Восток-Транзіт" укладено договір поставки № 50/06-89 від 01.06.2011, на виконання умов якого ТОВ "Восток-Транзіт" поставило позивачу металопродукцію на суму 990 542,25 грн. по видатковим накладним.

Позивачем проведено попередню оплату по договору у безготівковій формі згідно банківських виписок на загальну суму 3 206 839,87 грн.

У зв'язку з неможливістю поставити товар в погоджені сторонами строки, ТОВ "Восток-Транзіт" у вересні 2012 року повернено попередню оплату за цим договором у розмірі 2 216 317,62 грн.

Факт поставки металопродукції на суму 990 542,25 грн. в судовому порядку встановлено на підставі досліджених матеріалів справи та не заперечується сторонами.

Також судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ "Восток-Транзіт" у відповідні податкові періоди включено до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 476,65 грн., а ПАТ "Ковельсільмаш" включено у відповідних податкових періодах по податкових накладних до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 534 476,65 грн.

Висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 337 648 грн. та завищення від'ємного значення на суму 28 270 грн. базуються на тому, що невиконання ТОВ "Восток-Транзіт" умов договору поставки та повернення 10 вересня 2012 року отриманої від ПАТ "Ковельсільмаш" передоплати за металопродукцію на суму 2 216 317,62 грн. доводить відсутність факту постачання товару згідно договору від 01.06.2011 № 50/06-89.

Згідно інформаційних баз, наявних у податковому органі, ТОВ "Восток-Транзіт" по податковому обліку вищевказані операції з повернення суми передоплати на адресу ПАТ "Ковельсільмаш" в сумі 2 216 317,62 грн. протягом вересня 2012 року невідображені, оскільки ТОВ "Восток-Транзіт", яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 02429105 від 20.05.2004, втратило статус платника податку на додану вартість 31.07.2012, у зв'язку з анулюванням його свідоцтва платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України ТОВ "Восток-Транзіт" не здійснювало коригування податкового зобов'язання з ПДВ і не виписувало позивачу розрахунок коригування, а ПАТ "Ковельсільмаш" відповідно, розрахунок коригування не отримувало та не здійснювало коригування податкового кредиту з податку на додану вартість, тому висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності; за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів; відсутність можливості коригування сум податкового кредиту не є підставою для залишення незаконно віднесених сум в податковому кредиті минулого періоду, оскільки, виписувати розрахунок коригування не було кому, адже постачальник - неплатник податку на додану вартість не вправі це робити.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п. 192.2 ст. 192 ПК України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, реального здійснення господарської операції між ТОВ "Восток-Транзіт" та ПАТ "Ковельсільмаш" на суму 2 216 317,62 грн. не відбулось (не було поставлено товар на цю суму), а тому податковий кредит, який був сформований позивачем на всю суму за договором № 50/06-89 від 01.06.2011 підлягав коригуванню після повернення суми попередньої оплати, незалежно від того, що контрагент не надав позивачу розрахунок коригування, у зв'язку з позбавленням його статусу платника податку на додану вартість на момент повернення коштів за договором.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом правомірно здійснено донарахування грошового зобов'язання податку на додану вартість позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.