802/4115/15-а Про визнання протиправними дії Державної фінансової інспекції щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Лісове господарство" - 14.02.2017 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, про визнання дій протиправними, -

У грудні 2015 року Державне підприємство "Чечельницьке лісове господарство" (далі - ДП "Чечельницьке лісове господарство" або позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - ДФІ у Вінницькій області або відповідач), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо проведення з 26 серпня 2015 року по 05 жовтня 2015 року ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Чечельницьке лісове господарство".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу ДП "Чечельницьке лісове господарство" необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Чечельницьке лісове господарство" за періоду з 01 вересня 2013 року по 01 серпня 2015 року результати якої оформлені актом від 13 жовтня 2015 року № 07-13/26 (далі - Акт).

Зазначеною ревізією встановлено порушення законодавства, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на суму 17 264,2 грн.

На підставі вищенаведеного Акта ДП "Чечельницьке лісове господарство" пред'явлено вимогу щодо усунення порушень законодавства від 13 листопада 2015 року № 02-07-28-14/6724.

Не погоджуючись з висновками зафіксованими в Акті ревізії, підприємство надіслало лист із запереченнями від 26 жовтня 2015 року № 163 на адресу відповідача. За наслідками розгляду заперечень оформлено висновки, які надіслані позивачу листом від 13 листопада 2015 року № 02-07-28-14/ 6703.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої інстанції виходив з того, що ДП "Чечельницьке лісове господарство" за попередній календарний рік (2014 рік) мало обсяг доходу до 20 мільйонів гривень, а доказів наявності інших обставин, які надають право контролюючому органу здійснювати перевірку позивача без отримання дозволу Кабінету Міністрів України суду не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач під час проведення ревізії погоджувався як з діями працівників ДФІ так і з висновками щодо виявлених порушень, а ревізію проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ (2939-12) ) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Частинами першою, другою статті 2 зазначеного Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до статті 11 Закону № 2939-ХІІ плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП "Чечельницьке лісове господарство" створене на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 20 жовтня 2004 року № 178 "Про реорганізацію державних лісогосподарських об'єднань та створення державних підприємств", засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України та входить до сфери управління Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства.

Майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні засоби, кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, в свою чергу статутний фонд утворюється органом управління майном та становить 793 000,00 грн.

На підставі положень статті 11 Закону України № 2939-ХІІ, відповідачем, при формуванні плану роботи на III квартал 2015 року передбачено проведення ревізії ДП "Чечельницьке лісове господарство".

Згідно пункту 1.1.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ у Вінницькій області на ІІІ квартал 2015 року включено проведення ревізії ДП "Чечельницьке лісове господарство".

25 червня 2015 року ДФІ у Вінницькій області листом № 02-07-28-14/3713 повідомила позивача про проведення планової ревізії із зазначенням дати початку та завершення ревізії.

Перед початком ревізії в.о. директора Підприємства Шахворостову Михайлу Вікторовичу, під розписку на примірнику контролюючого органу вручено направлення на проведення ревізії від 25 серпня 2015 року № 777, виданого провідному державному фінансовому інспектору ДФІ у Вінницькій області Заїці В.В., а в подальшому направлення на проведення ревізії від 11 вересня 2015 року № 809, виданого старшому державному фінансовому інспектору Химич І.І., та від 21 вересня 2015 року № 839, виданого головному державному фінансовому інспектору Паламарчуку О.П.

Під час ревізії в.о. директора Підприємства Шахворостову М.В. усно рекомендовано невідкладно вжити заходів для усунення порушень, що ним частково. зроблено, і як наслідок забезпечено відшкодування порушень на суму 260 000,40 грн.

Ознайомившись із результатами ревізії, посадовими особами позивача надіслано заперечення, за результатами розгляду яких, ДФІ у Вінницькій області заперечення не прийнято та листом від 13 листопада 2015 року № 02-07-28-14/6703 про що позивачу направлено висновки.

Листом від 13 листопада 2015 року № 02-07-28-14/6724 в.о. директора підприємства Шахворостову М.В. направлена вимога про усунення порушень законодавства, а матеріали ревізії супровідним листом від 13 листопада 2015 року № 02-07-27-17/6723 направлено УПЗСЕ УМВС України у Вінницькій області для розгляду та прийняття рішення згідно вимог законодавства.

В порядку зворотного інформування, вищезазначеним правоохоронним органом повідомлено, що за результатами ревізії відкрито кримінальне провадження від 27 листопада 2015 року № 12015020000000441 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

При цьому, приймаючи рішення по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції не надали повної оцінки вище викладеним обставинам, в повній мірі не дослідили докази, та посилались переважно на обставини, зафіксовані в акті ревізії від 13 жовтня 2015 року № 07-13/26.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову закріплений нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження судами порядку та встановлення факту офіційного оприлюднення відповідачем Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ у Вінницькій області на ІІІ квартал 2015 року, а також встановити чи належним чином затверджена та аргументована програма ревізії, чи видано її копію керівнику об'єкта контролю або його заступнику під розписку.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.