Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Дьоміної О.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Газтехбуд", товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром" про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром" на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 8 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року,

У липні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувсь до суду з позовом у якому просив суд: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром" (далі - ТОВ ВТП "Теплоенергопром") заборгованість по заробітній платі за основним місцем роботи за листопад, грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року на загальну суму 1 696 грн 35 коп.; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газтехбуд" (далі - ТОВ "Газтехбуд") заборгованість по заробітній платі за основним місцем роботи з 1 січня по 3 червня 2013 року на загальну суму 3 756 грн 32 коп.; стягнути з ТОВ ВТП "Теплоенергопром" заборгованість по заробітній платі за роботу по сумісництву за період з 1 січня 2012 року по 31 травня 2013 року на загальну суму 5 968 грн 91 коп.; стягнути з ТОВ "Газтехбуд" заборгованість по заробітній платі за роботу по сумісництву за період з 1 червня по 31 серпня 2013 року на загальну суму 1 580 грн 18 коп.; стягнути з ТОВ ВТП "Теплоенергопром" та ТОВ "Газтехбуд" в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок затримки по виплаті заробітної плати по 25 тис. грн з кожного відповідача.

Вказані вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що він перебував у трудових правовідносинах з ТОВ ВТП "Теплоенергопром" та ТОВ "Газтехбуд". За час роботи дотримувався усіх передбачених трудовим договором умов праці і сумлінно виконував покладені на нього обов'язки. До дисциплінарної відповідальності за порушення умов трудового договору або положень КЗпП України (322-08) не притягувався. При звільненні з роботи відповідачі не здійснили остаточного розрахунку по заробітній платі, чим порушили вимоги ст. 116 КЗпП України. Таке порушення норм трудового законодавства призвело і до моральних страждань позивача, що в цілому і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 8 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ ВТП "Теплоенергопром" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі (за основним місцем роботи) за листопад, грудень 2008 року, січень-лютий 2009 року в розмірі 1 696 грн 35 коп.

Стягнуто з ТОВ ВТП "Теплоенергопром" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі позивача (по сумісництву) за період з 1 січня 2012 року по 31 травня 2013 року в розмірі 5 968 грн 91 коп.

Стягнуто з ТОВ "Газтехбуд" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі (за основним місцем роботи) за період з 1 січня 2013 року по 3 червня 2013 року в розмірі 3 756 грн 32 коп.

Стягнуто з ТОВ "Газтехбуд" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі (за сумісництвом) за період з 1 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року в розмірі 1 580 грн 18 коп.

Відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування відповідачами моральної шкоди.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ ВТП "Теплоенергопром" просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в позові у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача невиплаченої ОСОБА_4 при звільненні заробітної плати, суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався положеннями ст. ст. 116, 233, 238 КЗпП України і виходив з наступних встановлених у справі обставин.

ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Газтехбуд" та ТОВ ТВП "Теплоенергопром" як за основним місцем роботи, так і працював у зазначених підприємствах за сумісництвом (а. с. 5-10).

Як свідчить індивідуальна відомість про застраховану особу, до Пенсійного фонду роботодавцем надані наступні дані по заробітній платі ОСОБА_4: за основним місцем роботи ТОВ ВТП "Теплоенергопром" за листопад, грудень 2008 року, січень - лютий 2009 року - 1 696 грн 35 коп.; (по сумісництву) за період з 1 січня 2012 року по 31 травня 2013 року - 5 968 грн 91 коп.; ТОВ "Газтехбуд" (за основним місцем роботи) за період з 1 січня 2013 року по 3 червня 2013 року - 3 756 грн 32 коп.; (за сумісництвом) за період з 1 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року - 1 580 грн 18 коп. (а. с. 13-15).

Вказана відомість повністю відповідає наданим представником відповідачів копіям наказів про прийняття та звільнення позивача з зазначених підприємств та довідкам про нараховану йому заробітну плату як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (а. с. 110-129).

Разом з тим, відповідачами будь-яких доказів, які б свідчили, що позивач отримував зазначену вище заробітну плату не надано.

При цьому, суди віднеслися критично до наданих відповідачем ТОВ ВТП "Теплоенергопром" актів про знищення бухгалтерської документації внаслідок затоплення приміщень підприємства (а. с. 130, 179) та листа ТОВ "Газтехнобут" щодо відсутності відомостей на виплату заробітної плати ОСОБА_4 у зв'язку зі зміною підприємством місця реєстрації та втрати документації при транспортуванні (а. с. 133-134) з посиланням на те, що такі докази не спростовують доводів позивача щодо неотримання ним зазначеної вище заробітної плати, наявності відповідної заборгованості.

Частиною 2 ст. 337 ЦПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачами факту реальної виплати позивачеві спірної заробітної плати. Як наслідок відсутні підстави вважати, що судами невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 116 КЗпП України.

Касаційна скарга містить посилання на необхідність застосування до даних правовідносин положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України щодо тримісячного строку, як загального строку для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників. Заявник вважає, що такий строк пропущено позивачем і ці обставини є підставою для відмови в позові в цілому.

Разом з тим, поза увагою заявника залишилися положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, з правового аналізу яких вбачається, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

У зв'язку з наведеним, відсутні правові підстави для скасування судових рішень у справі, які ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром" відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 8 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.