Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року,

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 травня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 2081,30 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 05 травня 2008 року. Відповідач порушила зобов'язання за кредитним договором, а тому станом на 27 листопада 2015 року має заборгованість перед банком у розмірі 35 415,94 грн.

Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути вказану вище заборгованість з ОСОБА_4

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 05 травня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 2081,30 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 05 травня 2008 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 27 листопада 2015 року ОСОБА_4 має заборгованість перед банком у розмірі 35 415,94 грн., яка складається з: 1 472,89 грн. заборгованості за кредитом, 9 439,77 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 22 340,62 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1 662,66 грн. штрафу (процентна складова).

Судом також встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку останній платіж на погашення заборгованості позичальником було здійснено 04 грудня 2008 року.

Відповідачем в суді першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем в суді першої інстанції.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги про сплату позичальником коштів 11 червня 2010 року у розмірі 48,95 грн., 16 липня 2010 року у розмірі 26 грн. та 15 квітня 2013 року у розмірі 11,08 грн. не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 57, 58 ЦПК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.