Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 870 250 грн. У червні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій зазначили, що згідно договору від 09 квітня 2013 року заявник відступив право вимоги до ОСОБА_6 Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року, замінено сторону, а саме стягувача у виконавчому провадженні згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2010 року з ОСОБА_4 на ОСОБА_6, видано виконавчий лист на ім'я нового стягувача - ОСОБА_6 Разом з тим, у липні 2013 року ОСОБА_6 надав свою розписку щодо відмови від договору заміни кредитора від 09 квітня 2013 року.

Враховуючи викладене, заявник просив замінити сторону виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, а саме: замінити кредитора з ОСОБА_6 на ОСОБА_4

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року, в задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані ухвали та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики у розмірі 870 250 грн.

30 квітня 2010 на підставі наказного вище рішення судом видано виконавчий лист.

09 квітня 2013 стягувач та ОСОБА_6 уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_4 відступив на користь ОСОБА_6 права вимоги богу до ОСОБА_5 за неналежно виконане грошове зобов'язання відповідно до рішення суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року, замінено сторону у даному виконавчому провадженні з ОСОБА_4 на ОСОБА_6

У своїй заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні ОСОБА_4 посилається на розписку від 08 липня 2013 року, за якою ОСОБА_6 зобов'язався вважати недійсним з 01 червня 2013 року договір від 09 квітня 2013 року про відступлення права вимоги і не мати до ОСОБА_4 ніяких претензій в майбутньому.

ОСОБА_6 заперечує наявність такої розписки.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09 квітня 2013 року, заміну кредитора у зобов'язанні. Як на підставу позову ОСОБА_6 посилався на розписку від 08 липня 2013 року.

При розгляді вказаної вище справи суди дійшли висновку, що заявлені ОСОБА_4 вимоги не знайшли свого підтвердження, а посилання на розписку від 08 липня 2013 року не є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09 квітня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження у даній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що договір про відступлення права вимоги від 09 квітня 2013 не розірвано за згодою сторін чи у судовому порядку, а заявлені вимоги не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження. Крім того, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказану ухвалу без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.