Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2016 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати будинок площею 167,5 м.кв., будинок загальною площею 40,17 м.кв. та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0958 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, об'єктом права спільної сумісної власності та визнати за нею та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частці цього нерухомого майна.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що із 16 лютого 1991 року по 10 липня 2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

31 травня 1996 року вони придбали недобудований житловий будинок, що знаходиться за зазначеною адресою, будівництво якого фактично було завершено у 2008 році.

Оскільки відповідач відмовляється здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке будувалося за спільні кошти подружжя, просила її позов задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4

Визнано будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ступінь будівельної готовності - 99 %, та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0958 га, за вказаною адресою, об'єктом спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 38/100 спірних незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки.

У задоволенні іншої частини позов ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, вірно застосувавши положення ст. ст. 57, 60 СК України, ст. 30 ЗК України (у редакції 1992 року), п. п. 23, 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , оцінивши подані сторонами докази відповідно до ст. 212 ЦПК України, здійснивши розрахунок часток подружжя у спірному майні, з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із доведеності того, що спірні будинковолодіння та земельна ділянка, на якій воно знаходиться, є спільним майном подружжя, і тому, з урахуванням придбання відповідачем за особисті грошові кошти будинку з готовністю 24 %, за позивачкою слід визнати право власності на 38/100 спірного майна.

Колегія погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно із ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31 травня 1996 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу відчужив приватизовану ним одноосібно у січні 1996 року квартиру АДРЕСА_1.

У цей же день відповідач за кошти, отримані від продажу майна, що належало йому особисто, придбав незакінчений будівництвом спірний будинок, процент готовності якого становить 24 % (т. 1 а.с. 7, 159).

Відповідно до висновку експерта № 223/16 судової будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2016 року ступінь будівельної готовності житлового будинку АДРЕСА_2 складає 99 %.

Рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Відповідач усупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що будинковолодіння зі стадії готовності 24 % до стадії готовності 99 % було доведено за його особисті грошові кошти.

Таким чином, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.