Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Подільської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа - Державна реєстраційна служба Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та припинення права на неї за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 9 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 1998 року вони є співвласниками приватизованого будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га по АДРЕСА_1.

Проте зазначена земельна ділянка в порядку приватизації була передана у власність ОСОБА_7 на підставі рішення сільської ради.

Враховуючи викладені обставини та те, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням законодавства, просили визнати незаконними рішення п. 1, 2 рішення Подільської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 25 вересня 2014 року № 33-5/VI "Про внесення змін до рішення сесії Подільської сільської ради від 16 травня 2014 року № 30-11/VI "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7", рішення Подільської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 16 жовтня 2014 року № 34-6/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7", визнати недійсним свідоцтво про право власності від 23 жовтня 2014 року, видане на ім'я ОСОБА_7, на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1, припинити право власності ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 9 червня 2016 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Визнано незаконними та скасовано рішення Подільської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 25 вересня 2014 року № 33-5/VI "Про внесення змін до рішення сесії Подільської сільської ради від 16 травня 2014 року № 30-11/VI "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7", рішення Подільської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 16 жовтня 2014 року № 34-6/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7".

Визнано недійним свідоцтво про право власності від 23 жовтня 2014 року, видане на ім'я ОСОБА_7, на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині припинення права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, залишено без розгляду.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Подільської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 23 квітня 1997 року № 12 ОСОБА_7 було надано в користування 0,25 га земельної ділянки для добудови і обслуговування жилого будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 1998 року ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 стали співвласниками жилого будинку в АДРЕСА_1.

Рішенням Подільської сільської ради від 25 вересня 2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0.25 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Рішенням Подільської сільської ради від 16 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано безоплатно у власність ОСОБА_7 земельну ділянку 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в с. Подільське Золотоніського району.

При цьому заяви позивачів до Подільської сільської ради від 19 травня 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,25 га не були розглянуті і письмова відповідь на них не надана.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, вірно застосувавши положення норм матеріального права, належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що оспорювані рішення сільської ради були прийняті із порушенням земельного законодавства та прав співвласників будинку, який розташований на цій земельній ділянці.

Колегія погоджується з такими висновками апеляційного суду, які узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року № 6-2 цс 15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Верховний Суд України зазначив, що норми ст. 120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Водночас при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Отже, оскаржуване рішення про часткове задоволення позову є правильним із урахуванням вимог ч. 4 ст. 120 ЗК України.

Після набуття позивачами права власності на житловий будинок до них автоматично перейшло право користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і зводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 9 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.