Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Жидачівської міської ради, треті особи: Відділ Держземагентства у Жидачівському районі, ОСОБА_10, про визнання незаконними рішень та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом, обґрунтовуючи який вказали, що в житловому будинку по АДРЕСА_1, який відноситься до багатоквартирного житлового будинку, розміщено п'ять квартир.

Позивачі зазначають, що вони є власниками квартир АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6, а відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, третя особа ОСОБА_10 - квартири АДРЕСА_7. Ці квартири були набуті в порядку приватизації державного житлового фонду. За житловим будинком закріплена прибудинкова територія площею 1 778 кв.м, яку мешканці цього будинку за спільною усною домовленістю розділили між собою та користувалися.

Позивачі зазначають, що відповідачі встановили на прибудинковій території огорожу (хвіртку), на якій прикріпили замок, і заборонили проходити через цю територію позивачам, що створило перешкоди для вільного доступу до належних їм земельних ділянок та господарських приміщень. Свої дії відповідачі пояснили тим, що у них є державний акт про право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказують, що 11 липня 2013 року комісія міської ради провела обстеження прибудинкової території та встановила, що частина прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 лютого 2007 року і що відповідачі встановили огорожу (хвіртку), на якій прикріпили замок.

Посилаючись на те, що відповідачі всупереч вимогам чинного на той час земельного законодавства незаконно приватизували частину прибудинкової території, внаслідок чого інші власники житлового будинку (позивачі) позбавлені можливості користуватися нею, позивачі просили суд позов задовольнити.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконними рішення сесії Жидачівської міської ради № 1932 від 25 травня 2004 року та № 4348 від 28 лютого 2006 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, у спільну сумісну власність земельної ділянки у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, серія НОМЕР_1, виданий 06.02.2007 року на ім'я ОСОБА_6, та зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за реєстраційним номером 010745100051.

Додатковим рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 487 грн.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 лютого 2016 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Жидачівської міської ради, треті особи: Відділ Держземагентства у Жидачівському районі, ОСОБА_10, про визнання незаконними рішень та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що передаючи відповідачам у користування земельну ділянку площею 0, 0542 га орган місцевого самоврядування - Жидачівська міська рада розпорядилась землею комунальної власності в межах своїх повноважень, визначених ст. 123 ЗК України та оскаржуваними рішеннями сесії Жидачівської міської ради від 25 травня 2004 року № 1932 та від 28 лютого 2006 року № 4348 права позивачів не порушені.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що апеляційним судом в неповній мірі з'ясовані обставини справи, зокрема, визначення терміну "прибудинкова територія", а також те, що судом не взяті до уваги наявні в матеріалах справи документи та покази свідка ОСОБА_11., які підтверджують, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, апеляційним судом установлено, що сім'я ОСОБА_6 перебувала у Жидачівському міськвиконкомі на першочерговому обліку для отримання житла. Сім'я проживала у будинку АДРЕСА_3, який ремонту не підлягав і згодом був знесений.

Вищевказана сім'я отримала квартиру АДРЕСА_1, житлова площа якої не відповідала нормі на одного члена сім'ї.

Відтак, рішенням виконкому Жидачівської міської ради від 28 вересня 2001 року № 294 сім'ї ОСОБА_6, надано дозвіл на проведення добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 з улаштуванням кухні, санвузла, житлової кімнати.

Відповідачами у встановленому порядку було виготовлено проектну документацію на добудову та отримано дозвіл на проведення будівельних робіт.

Відповідно до рішень Жидачівської міської ради від 25 травня 2004 року № 1932 та уточненого рішення ради від 28 лютого 2006 року № 4348 сім'ї ОСОБА_6передано у власність для обслуговування добудованої частини житлового будинку земельну ділянку розміром 0,0542 га і видано державний акт на цю земельну ділянку.

Правовий режим спірної земельної ділянки, на який розташований багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до п. 4 ст. 42 ЗК України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. Такої землевпорядної документації, як убачається із письмових пояснень Жидачівського міського голови, щодо меж і конфігурації прибудинкової території по АДРЕСА_1 немає.

Відповідно до положень наказу "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , який діяв на час виникнення спірних правовідносин визначено, що прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Такого акту також не має.

Відповідно до Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) , чинного на час виникнення спірних правовідносин, до земель комунальної власності належать всі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та комунальної власності.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.