Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Придніпровська залізниця", треті особи: Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, прокурор Дніпропетровської прокуратури, про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив:

- визнати недійсними розпорядчі документи державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця"), а саме: № НЗК8/53 "Про затвердження таблиць з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху" та № ДОС-20/248 "Про затвердження таблиць з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху";

- зобов'язати відповідача видати йому довідку про підтвердження наявності трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався не те, що з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 рік він перебував у трудових відносинах з ДП "Придніпровська залізниця", працюючи на посаді монтера колії 3-го розряду на Павлоградській дистанції (ділянці) шляху залізничного сполучення.

01 березня 2006 року відповідач видав розпорядчий документ № НЗК8/53 "Про затвердження таблиць з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху", а 02 квітня 2012 року - розпорядчий документ № ДОС-20/248 "Про затвердження таблиць з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху", з якими позивач не був ознайомлений, а дізнався про них лише у травні 2013 року.

Посилаючись на те, що зазначені документи порушують його трудові права, оскільки визначення дільниці Придніпровської залізниці, на якій він працював, неінтенсивною, позбавило його права на пільгову пенсію, хоча фактично вказана дільниця (ділянка) була інтенсивною, у зв'язку із чим ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ДП "Придніпровська залізниця" відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП "Придніпровська залізниця", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до висновку судової залізнично-транспортної експертизи від 06 серпня 2015 року № 278/4675 фактична інтенсивність руху та ступінь інтенсивності по одноколійній ділянці Павлоград-1 - Красноармійськ Придніпровської залізниці у період часу з 1993 по 2013 роки були вищими, ніж отримані при розрахунках ДП "Придніпровська залізниця" (а. с. 184-188, т. 3), а згідно з висновком від 31 березня 2016 року № 4288 додаткової судової залізнично-транспортної експертизи рух поїздів по одноколійній ділянці Павлоград-1 - Красноармійськ Придніпровської залізниці у період часу з 1993 по 2013 роки був інтенсивним протягом усього вказаного періоду. Частота руху поїздів в середньому на добу за період з 1993 по 2013 роки на вищевказаній ділянці складала 28 пар поїздів. (а. с. 165-167, т. 4).

Врахувавши вказані вище висновки судових експертиз у сукупності із іншими доказами у справі, зокрема поясненнями свідків та іншими письмовими доказами, судом першої інстанції встановлено помилковість даних щодо неінтенсивності руху поїздів одноколійній ділянці Павлоград-1 - Красноармійськ Придніпровської залізниці у період часу з 1993 по 2013 роки, викладених у таблицях відповідача, долучених до оспорюваних позивачем супровідних листів № НЗК8/53 від 01 березня 2006 року та № ДОС-20/248 від 02 квітня 2012 року, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про неприйнятність використання інформації із вказаних таблиць при вирішенні питання щодо права особи на отримання пенсії за вислугою років.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що експертами перебрано на себе повноваження суду щодо тлумачення та застосування норм права, судом правильно враховано, що висновки судових експертиз у відповідях на поставлені судом перед експертом питання не містять тлумачення тих чи інших норм права, необхідних для вирішення даної справи.

З огляду на викладене, відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає положенням 16 ЦК України (435-15) , оскільки оскаржувані документи відповідача за своїм змістом та характером не є розпорядчими, а фактично є супровідними листами, якими посадова особа відповідача направляла для використання в роботі певним адресатам (начальникам структурних підрозділів відповідача) таблиці з інформативними/довідковими даними, розрахунками щодо інтенсивності чи неінтенсивності певних дистанцій (дільниць) шляху залізничного сполучення Придніпровської залізниці, і які не зумовлюють виникнення, припинення чи зміну трудових та/або інших прав позивача (на відміну від прийнятих відповідачем на підставі таких документів рішень, вчинених дій/бездіяльності стосовно прав позивача), а тому не можуть бути самостійним предметом судового спору і не підлягають оскарженню та скасуванню.

Також судами попередніх інстанцій правильно відмовлено у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про підтвердження наявності трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а відтак випливає з трудових правовідносин.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.