361/4093/15-ц Про розірвання договору побутового підряду, повернення завдатку та подвійного розміру завдатку, відшкодування майнової та моральної шкоди - 26.01.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору побутового підряду, повернення завдатку та подвійного розміру завдатку, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи збільшив, та остаточно просив розірвати договір побутового підряду від 05 лютого 2014 року, укладений між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.); стягнути із відповідача на свою користь завдаток у розмірі 22 тис. грн та додаткову суму у розмірі 22 тис. грн; стягнути пеню за неналежне виконання зобов'язання до дня фактичного винесення рішення у розмірі 211 249 грн 50 коп.; стягнути інфляційні втрати у розмірі 8 569 грн 33 коп. та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 578 грн 77 коп.; стягнути 7 тис. грн на відшкодування моральної шкоди і витрати на правову допомогу у розмірі 4 384 грн 80 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 лютого 2014 року між ним та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір побутового підряду, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання протягом 21 робочого дня виготовити та поставити меблеві вироби, а позивач зобов'язався сплатити за виконані роботи та отриманий товар грошові кошти у розмірі 23 870 грн. За домовленістю між ними замовник зобов'язався здійснювати сплату грошових коштів за виконану роботу і поставлену продукцію у наступному порядку: передплата у розмірі 15 тис. грн, остаточний розрахунок у сумі 9 тис. грн - після доставки та встановлення товару. Після укладення вказаного договору позивач 05 лютого 2014 року сплатив відповідачу завдаток у розмірі 22 тис. грн, виконавши тим самим взяті на себе зобов'язання, однак відповідач не виконав умов договору побутового підряду, тому, на думку позивача, повинен сплатити на його користь завдаток у розмірі 22 тис. грн та додаткову суму у розмірі 22 тис. грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 211 249 грн 50 коп., інфляційні витрати у розмірі 8 569 грн 33 коп. та 3 % річних у розмірі 578 грн 77 коп. Крім того, бездіяльністю відповідача, що виразилася у невиконанні умов договору, йому як споживачу було завдано моральної шкоди, що полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір завданої моральної шкоди оцінив у 7 тис. грн.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року, позов задоволено частково.

Розірвано договір побутового підряду від 05 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5

Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 22 тис. грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 10 562 грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 569 грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 578 грн 77 коп., а також 500 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 1 800 грн, а всього - 41 710 грн 60 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 570, 571 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Розглядаючи указаний позов, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що сплачені позивачем кошти на рахунок відповідача у розмірі 22 тис. грн є авансом, тому законні підстави для стягнення додаткової суми грошових коштів у такому ж розмірі відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживача" у разі коли виконавець не може виконати роботу (надання послуги) згідно із договором, за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За положеннями ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленої актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Суд правильно виходив із того, що зменшення неустойки можливе тільки тоді, коли це не заборонено законом, а Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не заборонено зменшувати розмір неустойки у разі прострочення виконання робіт.

Виходячи з викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки до 5 % заявленої суми, що становить 10 562 грн 50 коп., з огляду на занадто завищений її розмір, не співмірність із розміром основної заборгованості, а також з урахуванням тих обставин, що позивач зволікав тривалий час зі зверненням до суду із цим позовом, що призвело до нарахування неустойки у розмірі 211 249 грн 50 коп. При цьому суд правильно послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, а також обґрунтовано вважав визначений розмір неустойки таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства, принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтовано визначив розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 500 грн.

При цьому посилання позивача на ст. ст. 1166, 1167 ЦК України суд правильно визнав безпідставними, так як відносини, що виникли між сторонами, вказаними нормами не регулюються.

Розглядаючи зазначений позов, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі позивача доводи про помилковість висновків судів щодо відмови у стягненні додаткової суми у розмірі 22 тис. грн згідно зі ст. 571 ЦК України та що передана ним відповідачу грошова сума є завдатком, а не авансом, що помилково вважали суди, спростовуються установленими судами обставинами справи та наявними у справі доказами, згідно з якими відсутні підстави вважати вказану грошову суму завдатком.

У касаційній скарзі позивач не погоджується із висновками судів щодо зменшення розміру пені, однак такі доводи суперечать положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України та вищевказаній правовій позиції Верховного Суду України, а також зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦК України під час перегляду справи у касаційному порядку не передбачено. Це ж саме стосується і доводів касаційної скарги щодо визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди.

Висновок суду щодо визначення розміру витрат на правову допомогу у сумі 1 800 грн є законним та обґрунтованим, відповідає положенням ст. ст. 79, 84, 88, 89 ЦПК України та Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (4191-17) та підтверджується наявними у справі доказами, а доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.