Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Коротуна М.В., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання недійсним правочину та стягнення матеріальних збитків та за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання недійсним частини договору банківського обслуговування, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив:

- визнати такими, що вчинені під впливом обману операції по сплаті комісії за перерахування коштів з публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Укрінбанк") з поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_4;

- стягнути з ПАТ "Укрінбанк" на його користь матеріальні збитки у сумі 97 817 грн 50 коп.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що 24 квітня 2014 року йому було відкрито у ПАТ "Укрінбанк" поточний рахунок № НОМЕР_6 на підставі його заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-2250560 на умовах банківського вкладу "На вимогу", а 04 серпня 2014 року ним було розміщено у ПАТ "Укрінбанк" грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки, а саме: 60 500,00 доларів США на вкладний рахунок № НОМЕР_5 строком до 03 вересня 2014 року включно на умовах банківського вкладу "Солодке літо", згідно із заявою-договором про розміщення банківського вкладу № 10-1275613; 30 000, 00 доларів США на вкладний рахунок НОМЕР_4 строком до 03 вересня 2014 року включно, на умовах банківського вкладу "Солодке літо", згідно з заявою-договором про розміщення банківського вкладу № 10-1275614; 12 000,00 доларів США на вкладний рахунок № НОМЕР_3 строком до 03 вересня 2014 року включно на умовах банківського вкладу "Солодке літо", згідно із заявою-договором про розміщення банківського вкладу № 10-1275615.

Позивач вказував, що через фінансові труднощі у ПАТ "Укрінбанк" та обмеженням щодо видачі готівкових валютних коштів, після закінчення терміну розміщення вкладів, а саме 03 вересня 2014 року, вказані вище кошти були перераховані банком на його поточний рахунок НОМЕР_7, відкритий у ПАТ "Укрінбанк", проте він не зміг їх отримати, у зв'язку із чим звернувся до банку з вимогою про їх перерахування на свій поточний рахунок в ПАТ "Ідея Банк".

Посилаючись на те, що за здійснення переказів коштів в інший банк ним було сплачено ПАТ "Укрінбанк" комісію у розмірі, що становить 10 % від суми переказу в перерахунку за офіційним курсом НБУ на дату оплати комісії, та вважаючи, що такими діями ПАТ "Укрінбанк" навмисно, з метою отримання додаткового прибутку, ввів його в оману, чим спричинив йому матеріальні збитки, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Укрінбанк" в особі Луцького центрального відділення, у якому просив визнати несправедливими та недійсними умови п. 6 Тарифів на обслуговування поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті, які є невід'ємною частиною Загальних умов банківського обслуговування фізичних осіб в системі ПАТ "Укрінбанк" (далі - Тарифи).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від від 07 грудня 2015 року ці позови об'єднанні в одне провадження (а. с. 49).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2016 року уточнений позов задоволено.

Визнано такими, що вчинені під впливом обману операції по сплаті комісії за перерахування коштів за межі ПАТ "Укрінбанк" з поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_4, а саме: сплата комісії в сумі 19 426 грн 45 коп., що становить 10 % від суми переказу в розмірі 15 000,00 доларів США, здійсненого 21 жовтня 2014 року; оплата комісії в сумі 25 901 грн 16 коп., що становить 10 % від суми переказу в розмірі 20 000,00 доларів США, здійсненого 27 жовтня 2014 року; сплата комісії в сумі 15 808 грн 12 коп., що становить 10 % від суми переказу в розмірі 10 020,31 доларів США, здійсненого 15 січня 2015 року.

Стягнуто з ПАТ "Укрінбанк" на користь ОСОБА_4 97 817 грн 50 коп. матеріальних збитків.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволені позову про визнання недійсною частини договору банківського обслуговування відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрінбанк" задоволено частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач навмисно ввів в оману позивача в частині визначення вартості послуг за переведення коштів в межах України за межі банку, які надійшли з поточного рахунку, оскільки грошові кошти ОСОБА_4, перераховані відповідачем на його рахунок в ПАТ "Ідея Банк", надійшли не з депозитного рахунку, а з поточного рахунку, а тому вказані операції повинні бути тарифіковані з вартості 2 % від суми переказу, а не 10 %, як стягнув відповідач.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, керувався вимогами ст. ст. 1.2, 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного Банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , та вимогами Постанови Правління Національного Банку України від 01 грудня 2014 року № 758 (v0758500-14) , врахував роз'яснення, викладені у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", та виходив з того, що рахунок № НОМЕР_6 був відкритий позивачу як вкладний - для обліку коштів (вкладу) на вимогу, згідно із заявою-договором про розміщення банківського вкладу № 10-2250560, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний рахунок є саме вкладним, а не поточним, а тому відповідач за переказ коштів за межі банку правомірно стягував комісію у розмірі 10 % від суми переказу відповідно до п. 6 Тарифів.

Крім того апеляційним судом вмотивовано враховано, що з 24 грудня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку, а тому на момент ухвалення рішення суду першої інстанції (01 березня 2016 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що в свою чергу унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.