Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі", банк) на свою користь 2 444,00 доларів США.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався не те, що 24 грудня 2012 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу "Новокодний 2013 "Персональний подарунок" № 494633/2012, за умовами якого він передав банку грошові кошти у сумі 2 000,00 доларів США строком до 24 січня 2014 року зі сплатою останнім 11, 13 та 15 % річних.

24 січня 2014 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору банківського вкладу, за яким розміщення вкладу було продовжено до 24 лютого 2015 року зі сплатою 10,5% річних.

Посилаючись на те, що 04 липня 2014 року він звертався до відповідача з проханням видати грошові кошти, у зв'язку із чим 24 вересня 2014 року банк перерахував 2434,32 долари США з депозитного на картковий рахунок позивача, проте гроші так і не видав, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі" на користь ОСОБА_4 суму депозитного вкладу та нарахованих відсотків за договором банківського вкладу "Новокодний 2013 "Персональний подарунок" № 494633/2012 від 24 грудня 2012 року у сумі 2 434,32 доларів США.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 грудня 2015 року про виправлення описки поновлено ПАТ "ВіЕйБі" строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, заяву задоволено та скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишити в силі заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргоюв частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року слід закрити, а касаційну скаргу в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року відхилити, виходячи з наступного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_4, зокрема, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої ст. 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 грудня 2015 року про виправлення описки поновлено ПАТ "ВіЕйБі" строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, заяву задоволено та скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, а справу призначено до розгляду в загальному порядку, у зв'язку із чим зазначена ухвала суду не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України.

За таких обставин помилково відкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року підлягає закриттю.

Відхиляючи касаційну скаргу в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року колегія суддів суду касаційної інстанції виходить з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували, що постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 ПАТ "ВіЕйБі" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24 листопада 2014 року № 128 про запровадження тимчасової адміністрації у банку та призначено уповноважену особу, а відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) визначено спеціальний порядок здійснення виплат кредиторам, у тому числі й за вкладами в іноземній валюті, які здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, а тому врахувавши, що ОСОБА_4 отримав 04 лютого 2015 року 156 318 грн 72 коп., а 07 квітня 2015 року - 9 105 грн 72 коп., виплачених Фондом на відшкодування коштів вкладу, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.