Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання особи такою, що втратила право користування, виселення з житлового приміщення без надання іншого житла, за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року,

У червні 2015 року Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Київське КЕУ) звернулося до суду з указаним вище позовом, у якому просило визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселити відповідачів з житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.

На обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій прокуратурі центрального регіону України й був забезпечений службовим житлом, а саме: квартирою АДРЕСА_1 У березні 2010 року відповідач вибув до нового місця служби у м. Львів та йому була видана службова квартира за місцем проходження служби.

Мати ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_5 у добровільному порядку службове жиле приміщення не звільняє, тому Київське КЕУ просило виселити ОСОБА_5 із спірної службової квартири без надання іншого жилого приміщення, а також визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування службовою квартирою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року позов Київського КЕУ задоволено. Визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 Виселено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі службової квартири АДРЕСА_3. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі Київське КЕУ, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку, з урахуванням положень Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 (1081-2006-п) (далі - Порядок), про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. п. 7, 14 Порядку військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями. Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім'ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім'ї беруть письмове зобов'язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках.

Установлено, що відповідач ОСОБА_4 не проживає та не зареєстрований в спірній службовій квартирі АДРЕСА_2, що свідчить про необґрунтованість вимог про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Згідно із ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 ЖК України не може бути виселено пенсіонерів по старості.

Відповідач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером по старості, а тому вона не може бути виселена із вказаного житла без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.