Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дьоміної О.О., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Яремче, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із даною заявою, посилаючись на те, що встановлення факту перебування у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною має юридичне значення, оскільки цей період підлягає зарахуванню як в загальний, так і в спеціальний стаж, впливає на отримання пенсії за вислугу років та інших соціальних гарантій і пільг.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 14 липня 2015 року заяву задоволено частково.

Встановлено факт перебування ОСОБА_6 за час роботи у Яремчанському міськпобуткомбінаті у додатковій відпустці без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку одного року у період з 20 листопада 1978 року по 24 вересня 1979 року.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2015 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 14 липня 2015 року в даній справі скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в м. Яремче, про встановлення факту перебування у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею одного року закрито.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2015 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з чинним на час надання відпустки по догляду за дитиною законодавства жінкам могла бути надана тільки додаткова відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку одного року, а тому вимоги заявника є обґрунтованими.

Скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування у відпустці по догляду за дитиною до одного року за період з 24 вересня 1978 року по 24 вересня 1979 року з метою зарахування даного періоду у загальний стаж для нарахування пенсії за вислугу років. Її заява була мотивована тим, що документи про перебування у відпустці по догляду за дитиною за згаданий період часу відсутні, а підприємство, на якому вона в той час працювала, ліквідовано.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (v0005700-95) зазначено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватись рішеннями суду.

Зокрема, відповідно до п. 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (далі - Порядок), якщо документи, які підтверджують стаж роботи, не збереглися, підтвердження трудового стажу провадиться районними (міськими) відділами соціального захисту населення на підставі показань свідків.

Пунктом 18 вищезазначеного Порядку конкретизовано, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, для підтвердження факту перебування у відпустці по догляду за дитиною до одного року (для зарахування даного періоду у загальний стаж для нарахування пенсії за вислугу років) законодавством передбачений не судовий порядок встановлення такого факту, а інший порядок його встановлення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаного висновку апеляційного суду, який є обґрунтованим та узгоджується з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.