Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дьоміної О.О., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, встановлення факту знаходження у безпорадному стані спадкодавця, встановлення факту ухилення від виконання обов'язків щодо утримання та надання допомоги спадкодавцю, усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування, скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_8, Головне управління державної міграційної служби в Одеській області, про позбавлення права користування частиною житлового будинку, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - Головне управління державної міграційної служби в Одеській області, про позбавлення права користування частиною житлового будинку, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_13 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила суд встановити: факт постійного проживання її, ОСОБА_6, зі спадкодавцем ОСОБА_14 з листопада 1991 року по день його смерті, тобто по 27 серпня 2009 року; факт надання останньому матеріальної допомоги та моральної підтримки; факт знаходження у безпорадному стані за життя спадкодавця ОСОБА_14 та необхідності сторонньої допомоги; факт ухилення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від виконання обов'язків щодо утримання та надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_14; усунути від права на спадкування ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_14 і складається з 9/25 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати право на спадкування за ОСОБА_6 на 9/25 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 30 березня 2013 року на 9/75 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за кожним.

15 липня 2014 року ОСОБА_7, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, в якому просять суд усунути перешкоди в користуванні власністю, визнати ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у належній їм частині домоволодіння АДРЕСА_1 виселити ОСОБА_6 з належної їм частини домоволодіння.

01 грудня 2015 року до суду звернуся ОСОБА_8, як третя особа з самостійними вимогами до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та просив суд усунути перешкоди у здійсненні права власності, зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди в користуванні власністю, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у належних йому частинах домоволодіння АДРЕСА_1 виселити ОСОБА_6 з належної йому частини домоволодіння.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, встановлення факту знаходження у безпорадному стані спадкодавця, встановлення факту ухилення від виконання обов'язків щодо утримання та надання допомоги спадкодавцю, усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування, скасування свідоцтв про право на спадщину за законом відмовлено.

Позов ОСОБА_7, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третіх осіб - ОСОБА_8, Головного управління державної міграційної служби в Одеській області, про позбавлення права користування частиною житлового будинку, усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення - задоволено частково.

Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третьої особи - Головного управління державної міграційної служби в Одеській області, про позбавлення права користування частиною житлового будинку, усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення - задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в здійсненні права користування 9/25 частинами домоволодіння АДРЕСА_1

Виселено ОСОБА_6 з 9/25 частин домоволодіння в будинку АДРЕСА_1

Визнано ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 такими, що втратили право користування 9/25 частинами домоволодіння будинку АДРЕСА_1

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_13 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_16 - представника ОСОБА_6 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, встановлення факту знаходження у безпорадному стані спадкодавця, встановлення факту ухилення від виконання обов'язків щодо утримання та надання допомоги спадкодавцю, усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування, скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третіх осіб: ОСОБА_8, Головного управління державної міграційної служби в Одеській області, про позбавлення права користування частиною житлового будинку, усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення, за позовом третьої особи що заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, за участю третьої особи - Головного управління державної міграційної служби в Одеській області, про позбавлення права користування частиною житлового будинку, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали, роз`яснено, що в разі не усунення недоліків апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України, зокрема не сплачено судовий збір у повному обсязі.

Однак погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, у березні 2016 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_13 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 01 березня 2016 року та надала квитанцію про сплату судового збору на суму 606,20 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_13 залишено без руху, зокрема щодо доплати судового збору у сумі 2 165,03 грн.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із змінами, внесеними згідно із Законом від 22 травня 2015 року, який набрав чинності 01 вересня 2015 року (далі - Закон) ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Разом з тим, ч. 3 ст. 6 Закону (у редакції станом на час подання позову ОСОБА_6 та позову ОСОБА_7 та ОСОБА_9.) передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Як убачається з матеріалів справи, під час звернення до суду з позовом у листопаді 2013 року ОСОБА_6 було сплачено судовий збір у розмірі 229,40 грн, під час звернення із позовом у липні 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - 243,60 грн, та під час звернення із позовом у грудні 2015 року ОСОБА_8 - 487,20 грн, відповідно ставка судового збору за подання апеляційної скарги складає 1 056,22 грн, а ОСОБА_6 надано квитанцію на суму 606,20 грн. Таким чином, необхідно було доплатити лише 450,02 грн.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про доплату судового збору у розмірі 2 165,03 грн суперечить вимогам Закону, змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого спору.

З урахуванням викладеного ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_13задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.