872/2а-25/16 Про примусове відчуження земельної ділянки - 14.02.2017 Прийняття

розглянувши в письмовому порядку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_4, третя особа, Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про примусове відчуження земельної ділянки, -

Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (далі - Нікопольська РДА, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ОГЗК", третя особа) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила примусово відчужити в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку, що належать на праві власності ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 07 лютого 2003 року № 124146, площею 1,33 га., кадастровий номер - НОМЕР_1, знаходиться на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія - землі сільськогосподарського призначення, за ціною 29 291,36 грн. під розміщення об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення (розширення Шевченківського кар'єру ПАТ "ОГЗК" з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення) шляхом перерахування ПАТ "ОГЗК" на депозитний рахунок приватного нотаріусу Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В НОМЕР_3 в відділенні Нікопольська філія ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 305299 грошових коштів в сумі 29 291,36 грн. для передачі правонаступнику відповідача ОСОБА_4, як відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення суду попередньої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач та третя особа у своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначають, що рішення суду попередньої інстанції є законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою тому просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду попередньої інстанції без змін.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених в апеляційній скарзі вимог, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, з огляду на таке.

Судом попередньої інстанції, встановлено, що на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 6 серпня 1996 року № 597, дія якого подовжена до 6 серпня 2036 року ПАТ "ОГЗК" здійснює діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення (марганцевої руди) західної частини Нікопольського марганцевого родовища на території Нікопольського марганцевого родовища на території Нікопольського району Дніпропетровської області.

На території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, розташована земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 1,33 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 7 лютого 2003 року НОМЕР_2, знаходилась у власності ОСОБА_5

Вищенаведена земельна ділянка знаходиться в межах гірничого відводу, наданого ПАТ "ОГЗК" відповідно до акту Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України 26 грудня 2011 року № 1921 згідно якого у межах гірничого відводу підлягають використанню поклади марганцевих руд.

На підставі розпорядження голови Нікопольської РДА від 23 квітня 2014 року № Р-157/0/321-14 розпочато процедуру відчуження шляхом викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб та затверджено попередні заходи.

Так, позивачем прийнято розпорядження від 16 лютого 2016 року № Р-130/0/321-16 про відчуження спірної земельної ділянки, для суспільних потреб шляхом викупу та визначено викупну ціну земельної ділянки у розмірі 29 291,36 грн.

16 лютого 2016 року Нікопольською РДА на адресу ОСОБА_5 направлено письмове повідомлення № 01-361-480/0/0320-16 щодо порядку викупу земельної ділянки та розміру її викупної ціни, а також розміщено відповідне оголошення в газеті "Вісті Придніпров`я", проте жодної інформації щодо згоди на проведення переговорів стосовно відчуження даної земельної ділянки позивачу не надано.

11 травня 2016 року, у зв'язку з відсутністю будь-якої інформації від ОСОБА_5, позивачем прийнято розпорядження № Р-413/0/321-16 про звернення до суду із позовом про примусове відчуження спірної земельної ділянки у державну власність з мотивів суспільної необхідності.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва від 27 лютого 2014 року НОМЕР_4 ОСОБА_5 померла.

Як вбачається з даних спадкової справи № 337/2014 Першої Нікопольської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв ОСОБА_4

Частиною першою статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За приписами частини першої статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов'язком, відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину і не звільняє його від обов'язків спадкодавця.

З огляду на викладене спадкоємцем відповідача ОСОБА_5 є ОСОБА_4, який притягнений до участі в справі як належний відповідач за ухвалою суду від 21 липня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, як суд першої інстанції, виходив з наступних мотивів з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 183-1 Кодексу адміністративного судочинства України право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об'єкти для суспільних потреб.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності" від 17 листопада 2009 року № 1599-VI (далі - Закон № 1599-VI), органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1599-VI, встановлено, що викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону;

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 1599-VI викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об'єкти, визначені у ст. 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.

Заходи щодо відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів та коштів юридичних осіб, що ініціювали відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб (частина перша статті 6 Закону № 1599-VI).

У відповідності до частини 1 статті 8 Закону № 1599-VI, органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об'єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб, зокрема, з метою розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 (827-94-п) марганцева руда, яку видобуває ПАТ "ОГЗК", входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Частиною першою статті 15 Закону № 1599-VI, визначено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб, зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно частин першої, другої статті 16 Закону № 1599-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб, відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів. Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку, що для примусового відчуження земельної ділянки, яка знаходиться в приватній власності з мотивів суспільної необхідності, визначальне значення має доведення органом місцевого самоврядування неможливості проведення подальшого видобування корисних копалин, або інших суспільно потрібних дій без припинення права власності на земельну ділянку відповідача.

Крім того, стаття 5 вищенаведеного Закону встановлює, що викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Суб'єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або особою, яка ініціювала відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг з рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

У разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про оцінку землі" від 11 грудня 2003 року № 1378-1У (далі Закон № 1378-1У), експертна грошова оцінка вільних від будівель та споруд земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва особистого селянського господарства,що проводиться у зв'язку з викупом цих земельних ділянок для суспільних потреб чи їх примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності, проводиться на основі методичного підходу капіталізації чистого операційного або рентного доходу від використання земельних ділянок з урахуванням їх використання за цільовим призначенням(використанням), встановленим на день прийняття рішення про викуп таких земельних ділянок для суспільних потреб.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПАТ "ОГЗК" та ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" укладено договір від 30 листопада 2012 року № 674 на проведення робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок на території в тому числі, Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, які підлягали викупу для суспільних потреб під розміщення об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

В свою чергу, між ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ТОВ "Бізнес-Експерт", директором якого є ОСОБА_7 укладено договір субпідряду від 12 грудня 2012 року № 12/12/01 та доручено останньому виконання вищенаведених робіт.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ "Бізнес-Експерт" є суб'єктом оціночної діяльності у відповідності до статті 6 Закону № 1378, оскільки має Ліцензію серії АГ № 583325 від 29 квітня 2011 року на проведення робіт із землеустрою, земле оціночних робіт, видану Державним комітетом України із земельних ресурсів, а директор товариства ОСОБА_7 є оцінювачем з експертної грошової оцінки земельних ділянок, має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок НОМЕР_5 від 09 лютого 2008 року, що включене до Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, та посвідчення про підвищення кваліфікації серія ЦХ № 02008 від 21 жовтня 2015 року, які підтверджують його достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

За результатами проведеної робота з визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки, площею 1,33 га., кадастровий номер - НОМЕР_1, та складений звіт про експертну оцінку земельної ділянки за ціною 29 291,36 грн. дійсний до 16 грудня 2016 року, який отримав позитивну рецензію експерта оцінювача ОСОБА_7

Таким чином, звіт про експертну оцінку земельної ділянки повністю відповідає вимогам закону щодо складових викупної ціни спірної земельної ділянки в сумі 29 291,36 грн., та дійсний на дату прийняття Нікопольською РДА розпорядження № Р-413/0/321-16 від 11 травня 2016 року та дату вирішення справи по суті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, з яким погоджується і Вищий адміністративний суд України, що позивачем, як органом виконавчої влади, який відповідно до закону може викуповувати земельні ділянки для суспільних потреб, надано достатньо доказів того, що розширення меж кар'єрів з видобування корисних копалин загальнодержавного значення (марганцевої руди) ПАТ "ОГЗК" без припинення права власності на земельну ділянку, площею 1,33 га неможливе, це є достатньою підставою для задоволення вимоги Нікопольської РДА щодо примусового відчуження зазначеної земельної ділянки.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем була дотримана держана процедура примусового відчуження земельної ділянки.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.