Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євграфової Є.П.,Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., - розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ Дніпро" про визнання договору оренди землі частково недійсним, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ Дніпро" на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернувся досуду із вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ Дніпро" (далі - ТОВ "КСГ Дніпро"), мотивуючи свої вимоги тим, що наприкінці 2007 року між ним та СФГ "Булах", правонаступником якого є ТОВ "КСГ Дніпро", було підписано договір оренди на землю належної йому на праві приватної власності, яким передав в оренду СФГ "Булах" земельну ділянку площею 6,777 га строком на 5 років. Вказаний договір зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди землі Покровським відділом ДП ЦДКЗ 01 лютого 2008 року за № 040813000396. У 2012 році позивачу стало відомо, що договір було зареєстровано з виправленнями, а саме: строк дії договору було виправлено і записано строк дії договору - 10 років, замість строку 5 років, який було вказано при підписанні договору та відповідно обумовлено сторонами.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив згаданий вище договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та відповідачем, визнати недійсним в частині строку дії договору оренди земельної ділянки, вважати строком дії вказаного договору 5 (п'ять) років та вважати договір таким, що закінчив свою дію.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року,позов задоволено. Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та СФГ "Булах О.М.", правонаступником якого є ТОВ "КСГ Дніпро", стосовно земельної ділянки площею 6,777 га, зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди землі Покровським відділом ДП ЦДЗК 01 лютого 2008 року за № 040813000396 - визнано недійсним в частині строку його дії. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "КГС Дніпро" просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у ОСОБА_6 було відсутнє волевиявлення на укладання спірного договору оренди землі строком на 10 років.

Проте погодитись з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 6,777 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (а.с.8).

У 2007 році між ОСОБА_6 та СФГ "Булах" було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди землі Покровським відділом ДП Центр ДЗК 01 лютого 2008 року за № 040813000396, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка належить орендодавцеві на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІДП № НОМЕР_1 виданого 06 серпня 2001 року (а.с. 5,6).

У пункті 2 вказаного договору оренди зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,338 га, у тому числі ріллі 4,338 га.

Спірний договір оренди укладено сторонами терміном на 10 календарних років, починаючи з моменту державної реєстрації цього договору (п. 6 договору).

Згідно висновку експерта № 70/06-462 від 21 червня 2013 року, встановлено, що в первісний зміст рукописних записів та друкованого тексту спірного договору оренди земельної ділянки було внесено зміни шляхом замальовування частини тексту речовиною білого кольору (ймовірно коректором) з наступним нанесенням поверх нього нових буквенно-цифрових рукописних записів. Первісний зміст рукописних записів та друкованого тексту спірного договору оренди земельної ділянки, який було укладено між посадовими особами ТОВ "СФГ Булах" та ОСОБА_6 до внесення змін, читався як, "… площею 6,777 гектарів…", "… ріллі 6,777 гектарів…", "…на 5 (п'ять) календарних років…" (а.с.9-10).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою та другою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції яка діяла на момент укладення договору оренди), передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 215 ЦПК України, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Поновлюючи ОСОБА_6 строк на звернення до суду із вищезазначеним позовом, про застосування якого відповідачем було заявлено клопотання (а.с. 60), суди виходили із того, що позивач дізнався про порушення свого права наприкінці 2012 року, однак відповідних доказів, які б підтверджували дані обставини, матеріали справи не містять.

Суди не дали належної оцінки копії договору оренди (а.с. 5,6) яку надав до суду безпосередньо сам позивач, в якому строк договору оренди зазначено 10 років.

Позивач посилався на те, що мав намір укласти договір із відповідачем лише терміном на 5 років, однак у зв'язку із виправленням в частині терміну дії договору, договір було зареєстровано поза його волею із визначеним терміном оренди на 10 років. Проте судами залишено поза увагою той факт, що позивач продовжував отримувати орендну плату за користування орендарем належної йому земельної ділянки після спливу п'ятирічного терміну з моменту укладення спірного договору оренди, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями за 2013, 2014 роки про отримання ОСОБА_6 орендної плати за користування ТОВ "СФГ Булах" земельною ділянкою (а.с. 62-65).

Суди не дослідили коли, ким вносились зміни, до реєстрації договору чи після його реєстрації, коли отримав екземпляр договору позивач який додав до позовної заяви. Суди не з'ясували який договір пройшов реєстрацію.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ Дніпро" задовольнити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.