Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції, відділу реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третіх осіб - орган опіки і піклування Бердичівської міської ради, ОСОБА_8, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Ширяєва О.В., про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними прилюдних торгів, свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 08 серпня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційний "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір, в забезпечення виконання якого між банком та ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1.

На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвої О.В. від 31 жовтня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу перед ЗАТ КБ "ПриватБанк". Належна іпотекодавцям квартира була реалізована з прилюдних торгів 29 лютого 2008 року, покупцем став ОСОБА_6, якому видано свідоцтво про право власності від 05 грудня 2008 року.

Позивачі вказали, що на момент укладання іпотечного договору в квартирі проживав неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, що правочин, укладений без згоди органу опіки та піклування відповідно до ст. 224 ЦК України є нікчемним.

Крім того, зазначили, що виконавчий напис нотаріуса не відповідає ст. ст. 34, 87, 88, 89 Закону "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року, а під час проведення прилюдних торгів не були дотримані вимоги п. 3.11 Тимчасового положення про повідомлення боржника про час, місце та стартову ціну реалізації майна. Вважали висновок про вартість майна, складений 21 червня 2014 року, дата оцінки звіту - 31 травня 2007 року ПП "Експрес-сервіс", який втратив чинність, відповідно свідоцтво про право власності, яке видано нотаріусом на підставі акта про прилюдні торги, підлягає скасуванню.

Уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд: визнати недійсним договір іпотеки від 13 жовтня 2005 року, укладений ЗАТ КБ "Приватбанк" з ОСОБА_7 та ОСОБА_4, визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвою О.В. 31 жовтня 2006 року таким, що не підлягає виконанню; визнати недійсними прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1, які відбулися 29 лютого 2008 року; скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 та видане ОСОБА_6 свідоцтво про право власності від 05 лютого 2008 року на підставі акта про проведення прилюдних торгів.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 08 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Суди, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходили з того, що підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 177 СК України для визнання недійсним іпотечного договору, відсутні.

Судами встановлено, що укладаючи договір іпотеки квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_7, вказали, що треті особи не мають прав на квартиру, предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності, відсутні вимоги інших осіб, в тому числі, тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (п. п. 13.1, 13.6, 13.8 договору іпотеки).

При цьому надана позивачами довідка про те, що ОСОБА_5 зареєстрований у спірній квартирі з 2002 року суперечить документам про приватизацію квартири АДРЕСА_1, з яких вбачається та встановлено судом, що дитина на час приватизації була зареєстрована з матір'ю і на неї приватизована частка цієї квартири. Тобто на час укладення договору іпотеки позивач мав право власності на частину квартирі і був забезпечений житлом.

Отже при укладенні договору іпотеки права неповнолітньої дитини на користування житлом порушено не було. Відтак відсутність згоди органу опіки та піклування при укладенні зазначеного договору не призвело до погіршення житлових прав дитини.

Аналогічний правовий висновок, міститься у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15, від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-3005цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-1793цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2918цс15, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватись судами України при застосуванні цієї норми права.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.