Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: Сьома львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: Сьома львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання заповіту нечинним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_10, яка заповіла йому квартиру АДРЕСА_1. Наказом Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради від 13 листопада 2003 року № 59-Д "Про зняття з балансу міської ради приватизованих житлових будинків" будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 96,9 кв. м, був знятий з балансу міської ради. Крім того, була змінена нумерація зазначеної квартири з НОМЕР_1 на НОМЕР_2 без відома ОСОБА_10 Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10 жовтня 2008 року № 1001 був затверджений висновок ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 28 серпня 2008 року НОМЕР_3/НОМЕР_4 "Про визначення ідеальних часток між співвласниками будинку АДРЕСА_1; співвласниці ОСОБА_10 належать приміщення: літ. VI (коридор) площею 1,2 кв. м; літ. VII (комора) площею 7,9 кв. м; літ. VIII (комора) площею 0,8 кв. м; літ. IX (комора) площею 13,9 кв. м; літ. 1-1 (коридор) площею 1,9 кв. м; літ. 1-2 (кухня) площею 8,8 кв. м; літ. 1-3 (вбиральня) площею 1,0 кв. м; літ. 1-4 (житлова кімната) площею 14,6 кв. м, що складають 19 % від всього будинку, або 19/100 ідеальної частки.

Позивач просив визнати за ним право власності на 19/200 ідеальної частки будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, а саме: на Ѕ частини приміщень, що позначені у технічній документації під літ. VI (коридор) площею 1,2 кв. м, літ. VII комора) площею 7,9 кв. м, літ. VIII (комора) площею 0,8 кв. м, літ. IX (комора) площею 13,9 кв. м, літ. 1-1 (коридор) площею 1,9 кв. м, літ. 1-2 (кухня) площею 8,8 кв. м, літ. 1-3 (вбиральня) площею 1,0 кв. м, літ. 1-4 (житлова кімната) площею 14,6 кв. м, що згідно з технічним паспортом складають квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що на момент відкриття спадщини після смерті його дружини ОСОБА_10 змінився склад спадкового майна, зокрема ОСОБА_10 втратила право особистої приватної власності на квартиру НОМЕР_1 у будинку по АДРЕСА_1, яку заповіла ОСОБА_6, та набула право спільної часткової власності на 19/100 частини будинку по АДРЕСА_1.

З урахуванням вищевикладеного, просив суд: визнати нечинним заповіт, складений 2 липня 1996 року ОСОБА_10, відповідно до якого вона заповіла ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на 19/200 ідеальної частки будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_10

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 19/200 ідеальної частки будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, а саме: на Ѕ частини приміщень, що позначені у технічній документації під. літ. VI (коридор) площею 1,2 кв. м, літ. VII комора) площею 7,9 кв. м, літ. VIII (комора) площею 0,8 кв. м, літ. IX (комора) площею 13,9 кв. м, літ. 1-1 (коридор) площею 1,9 кв. м, літ. 1-2 (кухня) площею 8,8 кв. м, літ. 1-3 (вбиральня) площею 1,0 кв. м, літ. 1-4 (житлова кімната) площею 14,6 кв. м, що згідно з технічним паспортом складають квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2015 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 19/200 ідеальної частки будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, просить рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 4 вересня 2015 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що той факт, що ОСОБА_10 набула права спільної часткової власності на 19/100 частини будинку по АДРЕСА_1, не свідчить про те, що припинилося її право власності на квартиру НОМЕР_1 (яка змінила нумерацію на НОМЕР_2) у вищевказаному будинку та яку вона заповіла ОСОБА_6

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7, апеляційний суд виходив із того, що на момент відкриття спадщини змінився склад спадкового майна, зокрема ОСОБА_10 втратила право особистої приватної власності на квартиру НОМЕР_1 у будинку по АДРЕСА_1, яку заповіла ОСОБА_6, та набула право спільної часткової власності на 19/100 частини будинку по АДРЕСА_1.

Такі висновки є правильним та відповідають встановленим у справі обставинам.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 18 квітня 1995 № НОМЕР_5 року ОСОБА_10 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1.

02 липня 1996 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори Ленишин У.М., зареєстрований в реєстрі за № 1-2431, яким заповіла своєму племіннику ОСОБА_6 належну їй на праві власності квартиру НОМЕР_1 в будинку по АДРЕСА_1, а також належні речі домашнього вжитку та обстановки, що знаходяться у квартирі за вказаною адресою (а. с. 29).

24 січня 1998 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_7, який зареєстрований в квартирі НОМЕР_3 цього ж будинку та яка належить йому на праві приватної власності (а. с. 44, 45).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру від 18 квітня 1995 року № НОМЕР_5 року квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 26,30 кв. м та комору у підвалі - 23,8 кв. м (а. с. 82).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла.

18 вересня 2013 року ОСОБА_7 як спадкоємець за законом та особа, яка незалежно від змісту заповіту має право на обов'язкову частку, у встановлений законом строк, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

08 вересня 2014 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 19/200 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 71).

13 листопада 2013 року ОСОБА_6 звернувся нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 як спадкоємець за заповітом.

Постановою державного нотаріуса Сьомої львівської державної нотаріальної контори ГуділіноюІ.І. від 25 листопада 2014 року № 928/0238 ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Судами встановлено, що в 2003 році третьою особою ОСОБА_8 - власником квартири АДРЕСА_2 - розпочато реконструкцію належної їй квартири, зокрема було проведено реконструкцію частини самого багатоквартирного житлового будинку, було розширено квартиру за рахунок розширення горища та надбудови мансардного поверху, що підтверджується розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 30 травня 2003 року № 458 "Про затвердження висновку міжвідомчої комісії гр. ОСОБА_8" та дозволом Інспекції державно-архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 07 грудня 2005 року № 592/05, який був виданий ОСОБА_8 для реконструкції вказаної квартири, що також підтверджено матеріалами інвентаризаційної справи.

Наказом Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради від 13 листопада 2003 року № 59-Д "Про зняття з балансу міської ради приватизованих житлових будинків" будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 96,9 кв. м, був знятий з балансу міської ради.

Згідно з актом біжучих змін, складеного обласним КП ЛОР "БТІ та ЕО" від 28 серпня 2007 року, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, було змінено номери квартир, так як 1-ої та 2-ої квартири (цокольний поверх) уже не існувало, тому квартиру НОМЕР_1 перенумеровано на квартиру АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 - НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 31 жовтня 2008 року, виданого на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 31 жовтня 2008 року № 2121-Ж-З, ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності належить 19/100 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 246,1 кв. м, житловою -117,2 кв. м.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_10 була власником 19/100 частини будинку по АДРЕСА_1, а не квартири АДРЕСА_1, яку заповіла племіннику ОСОБА_6

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Правовий аналіз вказаної вище норми права свідчить про те, що право заповідача на визначення у заповіті обсягу спадщини обумовлюється існуванням принципу свободи заповіту. Спадкодавець у тексті заповіту має право передбачити перехід до спадкоємців як тих прав та обов'язків, які йому належать на момент складання заповідального розпорядження, так тих з них, які виникнуть або можуть виникнути в майбутньому. Заповідач може тільки передбачати, але не знати, в яких саме цивільних правах та з якими суб'єктами він перебуватиме на час відкриття спадщини, тому у разі зазначення у заповіті про те, що спадкодавець залишає на випадок смерті, наприклад, квартиру, що знаходиться за такою-то адресою, а на час відкриття спадщини виявилося, що у його власності вже перебуває інша квартира, остання не є об'єктом спадкування внаслідок невідповідності її ознакам заповіданого майна.

В даному випадку ознаки заповіданого майна відрізняються від ознак предмета спору, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що спірне приміщення не змінило своїх технічних якостей, а також, що перепланування та переобладнання не здійснювалося, а також висновків експертів стосовно даного питання.

Слід зазначити, що правом на скасування чи зміну заповіту, передбаченим ст. 1254 ЦК України, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 не скористалася.

Таким чином, апеляційний суд на підставі зібраних та наданих сторонами у справі доказів вірно застосував до спірних правовідносин положення ч. ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку, що спірні нежитлові приміщення не є спадковим майном визначеним у заповіті від 02 липня 1996 року, а тому таке майно не може спадкуватися в порядку передбаченому Главою 85 ЦК України (435-15) .

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК Українияк підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.