Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - публічне акціонерне товариство "АК "Промінвестбанк", про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2015 року,

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 червня 2007 року між публічним акціонерним товариством "АК Промінвестбанк" (далі - ПАТ "АК Промінвестбанк") та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1163, відповідно до п. 2.1 якого банк надав позичальнику кредит в сумі 53 000 дол. США, що в перерахунку на національну валюту становить 318 150 грн за курсом НБУ станом на 18 червня 2007 року, зі сплатою 12 % річних, строком до 17 червня 2013 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 18 червня 2007 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 1165.

В лютому 2011 року ПАТ "АК Промінвестбанк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 1163.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 1163, яка станом на 08 лютого 2011 року становить 42 649,26 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 225,38 дол. США - заборгованість із сплати процентів та 210,07 дол. США - пеня, що еквівалентно 350 253 грн 02 коп.

17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги.

У вересні 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 1163, яка станом на 30 червня 2013 року склала 50 610,77 дол. США, що за курсом НБУ становить 404 531 грн 88 коп. та складається із заборгованості: за кредитом - 38 390,79 доларів США, із сплати відсотків - 10 493,48 дол. США, пені - 1 726,50 дол. США.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи".

У вересні 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" в черговий раз звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 30 червня 2014 року складається із простроченої заборгованості за процентами в сумі 15 558 дол. США, що за курсом НБУ становить 183 947 грн 62 коп., та пені в сумі 9 224,91 дол. США, що за курсом НБУ становить 109 069 грн 30 коп., а всього 293 016 грн 92 коп. (а. с. 24).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2015 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову до ОСОБА_6 та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" прострочену заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 1163, а саме: проценти за період із 30 червня 2013 року по 30 червня 2014 року у розмірі 6 230,72 доларів США, що еквівалентно 73 667,96 грн; пеню за вказаний період у розмірі 8 069,53 доларів США, що еквівалентно 95 408,85 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що з моменту набрання законної сили заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2011 року право кредитора на отримання процентів за кредитним договором припинилось. Крім того, суд першої інстанції зазначав про те, що вимоги про стягнення пені були заявлені зі спливом спеціальної позовної давності в один рік, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що наявність судового рішення яке набрало законної сили, однак не виконане, не позбавляє позичальника права на отримання процентів та пені за невиконання умов кредитного договору.

Такі висновки є правильними та відповідають обставинам у справі.

Судами встановлено, що 18 червня 2007 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1163, відповідно до п. 2.1 якого банк надав позичальнику кредит в сумі 53 000 дол. США, що в перерахунку на національну валюту становить 318 150 грн за курсом НБУ станом на 18 червня 2007 року, зі сплатою 12 % річних, строком до 17 червня 2013 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 18 червня 2007 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 1165.

В лютому 2011 року ПАТ "АК Промінвестбанк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 1163.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 1163, яка станом на 08 лютого 2011 року становить 42 649,26 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 225,38 дол. США - заборгованість із сплати процентів та 210,07 дол. США - пеня, що еквівалентно 350 253 грн 02 коп.

17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги.

У вересні 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 1163, яка станом на 30 червня 2013 року склала 50 610,77 дол. США, що за курсом НБУ становить 404 531 грн 88 коп. та складається із заборгованості: за кредитом - 38 390,79 доларів США, із сплати відсотків - 10 493,48 дол. США, та пені - 1 726,50 дол. США.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи".

У вересні 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" в черговий раз звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 30 червня 2014 року складається з простроченої заборгованості за процентами в сумі 15 558 дол. США, що за курсом НБУ становить 183 947 грн 62 коп., та пені в сумі 9 224,91 дол. США, що за курсом НБУ становить 109 069 грн 30 коп., а всього 293 016 грн 92 коп. (а. с. 2 4).

Пунктом 6.3. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.4 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 15 % річних від простроченої суми, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 3.2 кредитного договору відбувається нарахування банком процентів за користування кредитом починаючи з дати його видачі по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, судом встановлено, що, укладаючи договір, сторонами було передбачено збільшення позовної давності за будь-якими спорами, що можуть виникнути при виконанні умов цього договору, до 10 років (п. 6.10 договору).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Суди встановили, що кредитним договором передбачено сплату процентів позичальником до дня повернення кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та в разі порушення строків погашення кредиту або сплати процентів - пені.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Оскільки судове рішення від 15 червня 2011 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_6 останній не виконав, то відповідно до вимог зазначених норм матеріального права та пунктів 3.2, 6.3, 6.4 кредитного договору кредитодавець має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання вказаного судового рішення. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову до ОСОБА_6, враховуючи, що вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" про стягнення заборгованості за процентами та пені станом на 30 червня 2013 року вже були предметом судового розгляду, правильно стягнув з нього проценти та пеню у період з 30 червня 2013 року по 30 червня 2014 року.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалось та в касаційному порядку не переглядалось.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_8 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.