Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 9 березня 2016 року,

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 24 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала в кредит 15 450 доларів США зі сплатою 20,04 % річних та строком повернення до 24 вересня 2018 року.

Повернення позичальником кредитних коштів було забезпечено договором поруки, укладеним 24 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_5

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у сумі 63 966 доларів США, з яких: 15 195,18 доларів США - заборгованість за кредитом, 13 120,05 доларів США - проценти за користування кредитом, 4 307,04 доларів США - комісія, 28 283,57 доларів США - пеня, 15,67 доларів США - штраф (фіксована частина), 3 045,29 доларів США - штраф (процентна складова).

Враховуючи викладені обставини, банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь зазначену кредитну заборгованість.

Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 63 966,81 доларів США, що еквівалентно 1 020 270 грн 56 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 9 березня 2016 року рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2015 року змінено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року у розмірі 35 683,23 доларів США та 277 967 грн 29 коп., з яких: 15 195,18 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 13 120,05 доларів США - проценти за користування кредитом, 4 307,04 доларів США - комісія, 15,67 доларів США - штраф (фіксована складова), 3 045,29 доларів США - штраф (процентна складова) та пеня в сумі 277 967 грн 29 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення відмову ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з висновком якого фактично погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, забезпеченим порукою, має непогашену заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя на користь банку.

Змінюючи рішення районного суду, суд апеляційний інстанції зазначив, що при розрахунку заборгованості судом першої інстанції помилково було упущено розмір пені.

Проте погодитись із висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що 24 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % річних, із кінцевим строком повернення до 24 вересня 2018 року та визначенням суми ануїтетного платежу у розмірі 374,60 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 24 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, за розрахунком ПАТ КБ "ПриватБанк" станом на 29 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 63 966,81 доларів США, що складається з наступного: 15 195,18 доларів США - заборгованості за кредитом, 13 120,05 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитом, 4 307,04 доларів США - заборгованості з комісії за користування кредитом, 28 283,57 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 15,67 доларів США - штрафу (фіксованої частини), 3 045,29 доларів США - штрафу (процентної складової).

Вимога банку про погашення простроченої заборгованості, направлена відповідачам 05 грудня 2014 року, залишена ними без задоволення.

Висновок судів попередніх інстанцій про солідарне стягнення кредитної заборгованості є правильним, оскільки з вини позичальника, за виконання зобов'язання якого поручився ОСОБА_4, виник борг перед банком, чим порушено права останнього.

Підстав для припинення поруки немає, оскільки у п. 12 договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (а. с. 16).

Проте погодитись із рішенням апеляційного суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 683,23 доларів США не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

У ч. 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У п. 5.1. кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 8.4. договору за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3. договору визначено, що при порушенні позичальником строків платежу по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн+5 % від суми позову.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв'язку з неналежним виконанням божником кредитних зобов'язань апеляційний суд разом із тілом кредиту, процентами та комісією стягнув 15,67 доларів США - штраф (фіксовану складову), 3 045,29 доларів США - штраф (процентну складову) та пеню в сумі 277 967 грн 29 коп.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 335 ЦПК України не може залишатись в силі рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафу, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону та кредитного договору уваги не звернув, не перевірив розрахунок банку відносно стягнення пені та штрафу, не визначився із тим, чи є це застосуванням подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 9 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.