Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючисьна те, що з 1 серпня 2014 року він працював на посаді головного юрисконсульта юридичного управління публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі - ПАТ "Європейський газовий банк"). 23 грудня 2014 року наказом ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" його було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Позивач указував про те, що при звільненні відповідач не провів з ним повний розрахунокта не виплатив йому належні сумиза невикористані дні відпусток та вихідну допомогу, чимпорушив вимоги трудового законодавства тайого права.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просив суд стягнути з ПАТ "Європейський газовий банк" на його користь 4 130 грн 73 коп. заборгованості по заробітній платі, компенсації відпусток та вихідної допомоги, 27 333 грн 62 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2014 року по 20 квітня 2015 року, 12 808 грн 63 коп. інфляційних втрат та 376 грн 52 коп. 3 % річних.

19 квітня 2016 року ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ПАТ "Європейський газовий банк" на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2014 року по 24 грудня 2015 року у розмірі 55 749 грн 12 коп.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2014 року по 24 грудня 2015 року у розмірі 55 749 грн 12 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виплатив позивачеві всіх сум, належних йому при звільненні, у строки, передбачені трудовим законодавством, а, отже, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що 23 грудня 2014 року позивача було звільнено з роботи. Проте лише 24 грудня 2016 року відповідач виплатив на користь позивача заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку, унаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що відповідає вимогам ст. 117 КЗпП України.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що з 1 серпня 2014 року ОСОБА_3 працював на посаді головного юрисконсульта юридичного управління ПАТ "Європейський газовий банк".

23 грудня 2014 року наказом ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" ОСОБА_3 було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

24 грудня 2016 року ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" виплатив ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 4 130 грн 73 коп.

Апеляційний суд, залишаючи рішення районного суду без змін, не виконав вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Зокрема, суд касаційної інстанції у своїй ухвалі від 24 лютого 2016 року зазначив про необхідність встановлення на підставі фактичних обставин характеру спірних правовідносин та застосування норм права, які відповідають цим правовідносинам.

Судом установлено, що постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року у ПАТ "Європейський газовий банк" відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку.

18 листопада 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" та призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку.

Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що виплати звільненим працівникам банку здійснюються протягом всього періоду ліквідації банку, але у межах черговості та кошторису витрат, затвердженого Фондом.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315, 338 ЦПК України, не звернув увагу на те, що нормизазначеного вище Закону є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах щодо банків, в яких проходить процедура ліквідації.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.