Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року,

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 січня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовамиякого банк надав останньому кредит у розмірі 1 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 29 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 18 293 грн 22 коп., з яких: 1 493 грн 64 коп. - заборгованість за кредитом, 12 252 грн 28 коп. - заборгованість за процентами, 3 200 грн - заборгованість по пені та комісії, 500 грн - штраф (фіксована частина), 847 грн 30 коп. - штраф (процентна складова).

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 293 грн 22 коп. та судові витрати в розмірі 1 378 грн.

Заочним рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 січня 2013 року в розмірі 2 842 грн 82 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1 493 грн 64 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 349 грн 18 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу (відсоткова складова) скасовано. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 січня 2013 року, яка складається з пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 3 200 грн та штрафу (відсоткова складова) у розмірі 847 грн 30 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу (фіксована складова) відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитом. При цьому суд зазначив, що Умови та Правила банківського обслуговування не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, тому зміна процентної ставки відповідно до визначеного ними порядку є незаконною й здійсненою банком в односторонньому порядку. Умови та Правила банківського обслуговування, якими також передбачено нарахування пені та штрафів, не підписані позичальником, тому суд відмовив у їх стягненні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу (відсоткова складова) та задовольняючи ці позовні вимоги, виходив із того, що відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які є складовою частиною укладеного кредитного договору та якими передбачено нарахування пені та штрафу.При цьому суд відмовив у стягненні штрафу (фіксована складова), пославшись на порушення принципу, встановленого ст. 61 Конституції України.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 21 січня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 1 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

У ч. 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з п. 1.1.3.2.3. Умов і Правил надання банківських послуг сторони дійшли згоди, що банк має право змінювати тарифи. При цьому банк повинен проінформувати клієнта про настання відповідних подій або у письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банка та клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, SMS повідомлення тощо).

У п. 2.1.1.12.6.3. Умов і Правил надання банківських послуг встановлено, що проценти за користування кредитом (кредитним лімітом) та/або овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, передбачену пп. 2.1.1.12.4., 2.1.1.12.5. при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожен календарний день за фактично використані в рахунок кредиту та/або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня коли кредит та/або овердрафт починає бути простроченим.

Проте апеляційний суд на зазначені положення закону та Умов і Правил надання банківських послуг уваги не звернув і не.

Протеапеляційний суд упорушення ст.ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України назазначені положення закону уваги не звернув,не встановивдійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, не врахував, що проценти нараховуються на всю фактичну заборгованість та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами.

При цьому в силу ч. 3 ст. 335 ЦПК України не може залишатись у силі рішенняапеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафу (відсоткова складова), оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Проте апеляційний суд на зазначені умови договору уваги не звернув та не перевірив розрахунок банку відносно стягнення пені та штрафу, не визначився із тим, чи не є це застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.