461/5007/15-ц Про звернення стягнення на предмет застави - 25.01.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року,

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі -ПАТ "Ідея Банк") звернулося до суду із зазначеним вище позовом, у якому просило звернути стягнення на предмет застави та стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором на підставі договору поруки.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 26 вересня 2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кошти у розмірі 192 001 грн 68 коп. на придбанння транспортного засобу CITROEN С4, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, із терміном повернення до 26 вересня 2018 року.

25 вересня 2013 року між сторонами укладений договір застави, предметом якого визначений транспортний засіб CITROEN С4, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1.

Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки від 28 січня 2015 року, укладеним із ОСОБА_4, за умовами якого останній узяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем солідарно у межах визначеної суми в розмірі 50 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, станом на 20 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 326 777 грн 58 коп.

У жовтні 2015 року позивач змінив предмет позову та просив у рахунок кредитного зобов'язання звернути стягнення на предмет застави, а саме: передати ПАТ "Ідея Банк" автомобіль CITROEN С4, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_5, стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за договором поруки в розмірі 50 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ "Ідея Банк" задоволено частково.

У рахунок погашення кредитних зобов'язань за договором, укладеним між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_3, в сумі 326 777 грн 58 коп., яка складається із 149 900 грн 83 коп. - основного боргу, 38 260 грн 30 коп. - простроченої заборгованості, 40 060 грн 98 коп. - прострочених процентів, 1 566 грн 17 коп. - строкових процентів, 96 989 грн 30 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, звернуто стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб CITROEN С4, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_2, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ "Ідея Банк" будь-якій третій особі-покупцю від імені власника ОСОБА_5, для чого надано ПАТ "Ідея Банк" усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу. Передано автомобіль CITROEN С4, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5, в управління ПАТ "Ідея Банк" на період до його реалізації.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором на підставі договору поруки в сумі 50 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ідея Банк" судові витрати у розмірі 1 633 грн 89 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Ідея Банк" судові витрати у розмірі 243 грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Ідея Банк" судові витрати у розмірі 1 633 грн 89 коп.

У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2013 року, укладеним між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_3, у розмірі 326 777 грн 58 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ідея Банк" витрати, понесені зі сплати судового збору, у розмірі 3 267 грн 78 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Ідея Банк" просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Рішення апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що 26 вересня 2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредитні кошти у розмірі 192 001 грн 58 коп. на купівлю транспортного засобу CITROEN С4, 2013 року випуску, колір коричневий, номер (кузова, рами) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, із терміном повернення до 26 вересня 2018 року.

На виконання зобов'язання за кредитним договором 25 вересня 2013 року укладено договір застави, предметом якого є зазначений вище транспортний засіб.

Згідно з інформацією Державної автомобільної інспекції власником автомобіля марки CITROEN С4, 2013 року випуску, є ОСОБА_5, яка придбала його та зареєструвала 17 грудня 2013 року, державний номерний знак НОМЕР_2.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконує умов договору кредиту, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, тому є підстави для звернення стягнення на автомобіль як на предмет застави з наданням позивачу права укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, та для стягнення солідарно з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором у розмірі, визначеному у договорі поруки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_3 дійсно має заборгованість, яка повинна бути стягнута.

Відмовляючи у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави, суд зазначив, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, зберігають силу лише у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте не є чинним у відносинах із третіми особами, у даному випадку з відповідачем ОСОБА_5, яка придбала заставне майно, окрім того, вимоги до такої про витребування майна не заявлялись.

Крім того, суд зазначив, що з урахуванням зміни позовних вимог, про солідарне стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 грн позивач не заявляв, тому ця вимога безпідставно вирішена судом першої інстанції.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ "Ідея Банк" зазначало, щояк заставодержатель не надавало згоди ОСОБА_3 на відчуження предмета застави - автомобіля марки CITROEN С4, 2013 року випуску.

Із матеріалів справи, зокрема витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження майна, вбачається, що 26 вересня 2013 року ПАТ "Ідея Банк" було внесено запис про реєстрацію обтяження рухомого майна - автомобіля марки CITROEN С4, 2013 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_3, термін дії вказаного запису до 26 вересня 2018 pоку

Згідно з інформацією Державної автомобільної інспекції з 17 грудня 2013 року власником автомобіля марки CITROEN С4, 2013 року випуску, є ОСОБА_5, тобто у період, коли у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був чинний запис щодо обтяження зазначеного вище транспортного засобу.

Таким чином у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави, разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави, в тому числі й на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, не припиняє зобов'язання боржника перед кредитором.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави, на порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України на зазначене вище уваги не звернув, фактичних обставин у справі в повній мірі не встановив, не визначився з характером спірних правовідносин, належним чином не перевірив доводів банку щодо наявності реєстрації договору застави та обтяження на момент набуття згаданого вище транспортного засобу ОСОБА_5 у грудні 2013 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Право на зміну підстави позову виключно належить лише позивачеві (ст. ст. 27, 31 ЦПК України).

Виходячи з аналізу норм цивільного процесуального права, підставу позову складають не норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін (правова підстава позову), а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто юридичних фактів матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини (їх виникнення, зміну, припинення), та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2015 року ПАТ "Ідея Банк" звернулося до суду з позовом, у якому просило звернути стягнення на предмет застави та стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором на підставі договору поруки.

У липні 2015 року позивач змінив предмет позову та просив стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором, вилучити у нового власника ОСОБА_5 автомобіль CITROEN С4, 2013 року випуску, та стягнути солідарно з боржника та поручителя ТОВ "Фінансова компанія "Гарант Плюс" заборгованість за кредитним договором у розмірі 100 грн за договором поруки.

Апеляційний суд, розглядаючи спір, виходив із заяви про зміну предмета позову (а. с. 69), вимогою за якою було стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 326 777 грн 58 коп., та зазначив, що предметом позову було саме стягнення боргу, а вимоги до поручителя взагалі не заявлялись.

При цьому, суд не звернув увагу на заяву про уточнення позовних вимог, подану позивачем у жовтні 2015 року, у якій останній просив у рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_3 в сумі 326 777 грн 58 коп. звернути стягнення на користь ПАТ "Ідея Банк" на предмет застави, який належить ОСОБА_5, передати автомобіль CITROEN С4, 2013 року випуску, власником якого є ОСОБА_5, в управління ПАТ "Ідея Банк" на період його реалізації та стягнути солідарно з боржника і поручителя ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 грн (а. с. 82-85).

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У судовому рішенні суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Апеляційний суд на викладене уваги не звернув, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухвалюючи власне рішення, вирішив спір поза межами позовних вимог.

Крім того, пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) передбачено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57- 60, 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Втім, стягуючи з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором розмірі 326 777 грн 58 коп., апеляційний суд, при цьому, жодного розрахунку заборгованості не навів.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.