363/4528/15-ц Про визнання права власності на спадкове майно - 25.01.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним вище позовом, у якому просили визнати за ними право власності по 1/3 частини спадкового майна за кожним, яке залишилося після смерті їх матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входять: житловий будинок АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_1.

Спадкоємцями померлої ОСОБА_6 є вони (позивачі) та її онука ОСОБА_5

Зазначали, що вони, як спадкоємці першої черги, прийняли спадщину в установленому на час відкриття спадщини законом порядку - шляхом фактичного проживання в спадкових будинках.

Звернувшись до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, отримали відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину з тих підстав, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживала, протягом строку, встановленого ЦК України (435-15) , відповідну заяву про прийняття спадщини за законом та інших документів, що підтверджують факт прийняття нею спадщини, в нотаріальну контору не надала.

Враховуючи викладені обставини та те, що позивачі не можуть іншим способом захистити свої порушені права, просили позов задовольнити.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за кожним по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_2 та по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2, а також на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що залишились після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, фактично вступивши у володіння спірним спадковим майном.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 є такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6, оскільки протягом шести місяців з дня смерті останньої вступила в управління (володіння) спадковим майном.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності у порядку спадкування за ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не звертався із відповідною заявою до нотаріуса та не отримував від нього відмову в оформленні права власності на спадщину.

Однак із висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6 - мати позивачів, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_2; житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 5, 6).

Спадкоємцями ОСОБА_6 є її діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також онука - ОСОБА_5, батько якої ОСОБА_4 (син померлої) помер до смерті спадкодавця.

11 грудня 2015 року державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Загвоздіною А.М. відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 з тих підстав, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживала, протягом строку, встановленого ЦК України (435-15) , відповідну заяву про прийняття спадщини за законом та інших документів, що підтверджують факт прийняття нею спадщини, в нотаріальну контору не надала. (а. с. 86).

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР, який діяв на час смерті ОСОБА_6, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Однак суд першої інстанції не визначив склад учасників процесу та всупереч ст. 32, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не сприяв залученню у якості відповідача ОСОБА_5, яка є спадкоємцем померлої ОСОБА_6 за правом представлення, а залучив її до участі у справі як третю особу.

Крім того, не було враховано, що орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем і може виступати відповідачем у справі про визнання права власності на спадкове майно лише у разі відсутності спадкоємців чи неприйняття ними спадщини, наділений правом та зобов'язаний подати до суду заяву про прийняття спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

На зазначені обставини не звернув уваги й апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.