Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: орган опіки і піклування Суворовського району міста Херсона, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 02 червня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 03 травня 2014 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її син ОСОБА_8, будучи пасажиром в автомобілі Chevrolet Aveo SF69Y, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Ухвалою Горностаївського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2015 року, неповнолітнього ОСОБА_5 визнано винним у вчинені суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і застосовано до нього примусові заходи виховного характеру.

Позивач зазначає, що протиправними діями ОСОБА_5 їй завдано моральну шкоду, яку відповідач у добровільному порядку не відшкодовує. Завдана моральна шкода виражається у втраті сенсу її життя, глибоких емоційних та душевних стражданнях, вимушених змінах у її житті.

З урахуванням вищевикладеного просила суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 200 000 грн моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 24 березня 2016 року позов ОСОБА_4. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю фізичної особи та витрати на правову допомогу в сумі 3 794 грн 40 коп., всього - 153 794 грн 40 коп., судові витрати на користь держави у сумі 2 250 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 02 червня 2016 року рішення районного суду змінено, зменшено стягнуту з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію моральної шкоди з 150 000 грн до 30 000 грн, загальну суму, що підлягає стягненню з 153 794 грн 40 коп. до 33 794 грн 40 коп. та судовий збір з 2 250 грн до 487 грн 20 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційного суду, залишити в силі рішення районного суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,- також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Змінивши рішення районного суду та зменшивши розмір грошової компенсації моральної шкоди, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 на момент заподіяння шкоди був неповнолітнім та не має майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди. Крім того, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, апеляційний суд виходив із ступеня вини потерпілого, який був товаришем відповідача, старший за нього на два роки. Знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_5, відсутність у нього прав на управління транспортними засобами, незаконне заволодіння останнім автомобілем, що належав його батькові, перебування відповідача у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_8 не відмовився від нічних поїздок, що свідчить про грубу необережність потерпілого.

За таких обставин, визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд виходив із засад розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду не впливають.

Із матеріалів справи та змісту рішення апеляційного суду не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.