377/1246/15-ц Про захист прав споживачів та стягнення коштів за депозитним договором - 25.01.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів за депозитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 серпня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 грудня 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено договір № SAMDN25000731822758 (Вклад "Стандарт на 12 міс."), за умовами якого він передав банку суму вкладу у розмірі 20 тис. доларів США строком до 27 грудня 2013 року зі сплатою 10,0 % річних. 7 жовтня 2013 року він збільшив суму вкладу на 30 613 доларів 49 центів США.

27 грудня 2012 року між ним та банком укладено договір № SAMDN25000731822991 (Вклад "Стандарт на 12 міс."), за умовами якого він передав банку суму вкладу у розмірі 20 тис. доларів США строком до 27 грудня 2013 року зі сплатою 10,0 % річних. Договори були укладені у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Севастополі.

Позивач указував про те, що 24 грудня 2014 року він звернувся до відповідача із заявою про відмову у продовженні строку вкладів за вищевказаними договорами та про повернення йому грошових коштів, але відповідач кошти не повернув, посилаючись на припинення діяльності банку на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі у зв'язку з їх тимчасовою окупацією.

Вважав, що такі дії відповідача є необґрунтованими та порушують його права, так як він є громадянином України, спірні договори укладалися з банком, який також знаходиться на території України.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просив суд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь суму вкладу та нараховані відсотки за договором № SAMDN25000731822758 від 27 грудня 2012 року у розмірі 51 050 доларів 29 центів США, що за курсом Національного банку України становить 1 532 019 грн 20 коп.; за договором № SAMDN25000731822991 від 27 грудня 2012 року у розмірі 20 172 долари 60 центів США, що за курсом Національного банку України становить 605 379 грн 73 коп.

Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 17 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 серпня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ"ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 суму депозитного вкладу та нараховані відсотки за депозитним договором № SAMDN25000731822758 (Вклад "Стандарт 12 міс.") від 27 грудня 2012 року у розмірі 51 050 доларів 29 центів США, що за курсом Національного банку України становить 1 532 019 грн 20 коп.

Стягнуто з ПАТ КБ"ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 суму депозитного вкладу та нараховані відсотки за депозитним договором № SAMDN25000731822991 (Вклад "Стандарт 12 міс.") від 27 грудня 2012 року у розмірі 20 172 долара 60 центів США, що за курсом Національного банку України становить 605 379 грн 73 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ"ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що банк взяті на себе зобов'язання за договорами банківських вкладів не виконав, а, отже, наявні підстави для стягнення з нього коштів.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що банком як юридичною особою, який знаходиться на території України, взяті на себе зобов'язання за договорами банківських вкладів не виконані, унаслідок чого наявні підстави для стягнення грошових коштів за цими договорами у тій валюті, в якій вони були внесені.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 27 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN25000731822758 (Вклад "Стандарт на 12 міс."), за умовами якого він передав банку суму вкладуу розмірі 20 тис. доларів США строком до 27 грудня 2013 року зі сплатою 10,0 % річних. 7 жовтня 2013 року ОСОБА_3 збільшив суму вкладу на 30 613 доларів 49 центів США.

27 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN25000731822991 (Вклад "Стандарт на 12 міс."), за умовами якого він передав банку суму вкладу у розмірі 20 тис. доларів США строком до 27 грудня 2013 року зі сплатою 10,0 % річних.

Договори були укладені у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Севастополі (Автономна Республіка Крим).

Аналіз норми ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , п. п. 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , п. 2.9 гл. 2 розд. ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (z0790-11) , свідчить про таке.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 29 січня 2014 року № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року № 6-997цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, якіза законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У ч. 2 ст. 64 ЦПК України визначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

ОСОБА_3 на обґрунтування своїх позовних вимог та на виконання наведених вище вимог законодавства не було надано суду оригіналів платіжних доручень, у тому числі платіжного доручення від 7 жовтня 2013 року про внесення позивачем на рахунок банку 30 613 доларів 49 центів США й будь-яких інших документів у розумінні положень вищевказаних норм банківського законодавства, що підтверджувало б внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на його рахунок.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України, зазначаючи про витребування та дослідження оригіналів договорів строкового депозитного вкладу № SAMDN25000731822991 (а.с. 212), № SAMDN25000731822758 (а.с. 214), а також двох платіжних доручень кожне на 20 тис. доларів США (а.с. 213, 215), не звернув уваги на те, що таких документів на суму 30 613 доларів 49 центів США, які судом стягнуті та з яких обчислені проценти, немає, позивач їх не надав.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ