Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат в розмірі 14 837 грн 31 коп. та 3% річних в сумі 577 грн 71 коп., збитків в розмірі 3 911 грн, посилаючись на те, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року було стягнуто з відповідача на його користь суму боргу, проценти за користування грошовими коштами та судові витрати в розмірі 24 456 грн 72 коп., однак відповідач рішень судів не виконує.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року з ОСОБА_2 на його користь додатково стягнуто відшкодування інфляційних втрат, 3% річних та судові витрати в сумі 4 283 грн 12 коп.

Крім того зазначив, що через неповернення відповідачем боргу, йому прийшлось в 2010 році взяти кредит, за користування яким сплачував відсотки.

В зв'язку з викладеним та з врахуванням уточнень, просив суд стягнути на його користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01 вересня 2014 року по 01 травня 2015 pоку в сумі 14 837 грн 31 коп., 3% річних від простроченої суми за період з 01 вересня 2014 року по 01 травня 2015 pоку в розмірі 577 грн 71 коп. та витрати за користування кредитом у розмірі 3 911 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування втрат від інфляції за період з 01 вересня 2014 року по 01 травня 2015 pоку в розмірі 11 570 грн 85 коп., 3% річних за період з 01 вересня 2014 року по 01 травня 2015 pоку в сумі 445 грн 55 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення витрат за користування кредитом.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити ухвалу апеляційного суду шляхом задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що згідно з договором позики від 22 квітня 2008 року позивач передав у борг ОСОБА_2 10 000 грн під 7% від вказаної суми за кожен місяць, які останній зобов'язався повернути до 22 квітня 2009 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 14 000 грн, 3% річних - 340 грн, відшкодування втрат від інфляції в розмірі 1 532 грн, судовий збір в розмірі 158 грн 72 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В іншій частині позову відмолено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2011 року в частині відмови в стягненні процентів за позикою від 22 квітня 2008 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 400 грн в якості процентів за користування позикою від 22 квітня 2008 року. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року з ОСОБА_2 на користь позивача додатково стягнуто 3% річних за період з 08 грудня 2011 року по 01 червня 2014 року в сумі 1 667 грн 12 коп., компенсацію втрат від інфляції за період з 08 грудня 2011 року по 01 червня 2014 року в розмірі 2 374 грн 40 коп.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ( ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено в ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові задані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє ОСОБА_1. права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Висновок судів про не застосування положень ст. 625 ЦК України відносно інфляційних витрат в розмірі 2 374 грн 40 коп. та 3% річних в розмірі 1 667 грн 12 коп., які були стягнуті рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року, відповідає закону, оскільки ці витрати не відносяться до основного грошового зобов'язання.

Крім того, суди прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування завданих збитків в розмірі 3 911 грн, які понесені ОСОБА_1 на виконання кредитного договору, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами причинного зв'язку між невиконанням відповідачем боргового зобов'язання та сплатою ОСОБА_1 процентів за договором кредиту.

Зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Судами попередніх інстанцій дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки висновки судів про часткове задоволення позову зроблені вірно.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.