Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року,

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (далі - ТОВ "Траєкторія"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання останньою умов кредитного договору про встановлення овердрафту від 14 лютого 2013 року № П-8/133 зі змінами та доповненнями внесеними договором № 1 від 29 серпня 2013 року, унаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 145 685 грн 11 коп., яка підлягає стягненню, як з боржника, так і з поручителя ТОВ "Траєкторія".

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Траєкторія" на користь ПАТ "Терра Банк" 145 685 грн 11 коп. заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року в частині задоволення позову до ТОВ "Траєкторія" про стягнення заборгованості скасовано.

Провадження в справі в частині позовних вимог ПАТ "Терра Банк" до ТОВ "Траєкторія" закрито.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року в частині задоволення позову банку до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором у розмірі 145 685 грн 11 коп. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 14 лютого 2013 року між ПАТ "Терра Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про встановлення овердрафту № П-8/133, за умовами якого встановлено, що ліміт овердрафту визначено в межах 160 000 грн, зі сплатою 21% річних строком до 14 лютого 2015 року.

У забезпечення вказаного договору того ж дня між банком та ТОВ "Траєкторія" було укладено договір поруки.

Через неналежне виконання грошових зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту ОСОБА_1 станом на 30 травня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 145 685 грн 11 коп.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Підпунктом 3.1. кредитного договору передбачено, що надання банком позичальнику кредиту проводиться шляхом сплати з його поточного рахунку, відкритого в банку на підставі договору на обслуговування КР, грошових сум в межах ліміту овердрафту в день здійснення операцій з оплати товарів, послуг, отримання готівки, погашення процентів за користування кредитом на умовах овердрафту, сплату комісійних винагород за розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з вини ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню в солідарному порядку, як з боржника, так і з поручителя, який зобов'язався відповідати перед кредитором за належне виконання зобов'язань боржника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що через неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором щодо його своєчасного й повного погашення виникла заборгованість, дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1

Також є правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження в справі в частині вимог банку до ТОВ "Траєкторія", які можуть бути самостійними й окремими предметами позову, оскільки спір виник між юридичними особами та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. (Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-1737цс15 від 18 листопада 2015 року).

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 зазначала про невірний розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий банком, однак не надала свого розрахунку, який би спростував зазначену позивачем заборгованість.

Також відповідач не довела, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що кошти за вказаним кредитним договором були надані ОСОБА_1, оскільки з наданих банком виписок по особовому рахунку вбачається здійснення кредитування позичальника ПАТ "Терра Банк", тобто грошові кошти надані ОСОБА_1 на умовах зазначеного кредитного договору були перераховані на поточний рахунок, відкритий банком позичальнику згідно з договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку з видачею спеціального платіжного засобу № 58917 від 12 лютого 2013 року.

Апеляційним судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційними судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, підстав для скасування рішення апеляційного суду немає, оскільки висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення таких вимог зроблені вірно.

Крім того касаційна скарга в частині оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року також не підлягає задоволенню, оскільки вказане рішення було скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року, якою скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.