Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Голубєвої Г.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 у справі № 826/16189/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квест Інвент Нетворк" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квест Інвент Нетворк" звернулося з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 09.07.2013 за № 0000902201 та № 0000912201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 за № 0000902201 та № 0000912201.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 28.11.2016 № 1286 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016 справа № 826/16189/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Квест Івент Нетворк" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Палаццо" за період з 01.04.2012 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 21.06.2013 № 162/22-205/36633430.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 09.07.2013 № 0000912201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток 495390,00 грн., в т.ч. 396312,00 грн. - за основним платежем та 99078,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 09.07.2013 № 0000902201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 494445,00 грн., в т.ч. 395556,00 грн. - за основним платежем та 98889,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з актом перевірки, позивач порушив вимоги пп.139.1.6, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні за ІІ та ІІІ квартали 2012 року до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 1887200,00 грн. за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" послуг: з проведення PR-акції; організації технічного забезпечення зйомок; організації та проведення розважального заходу "зйомки кіно"; організації та проведення семінару; проведення інструктажів та консультування гравців; організація та проведення навчань "Робота в команді"; розробка та виготовлення декорацій до комплекту декорацій: "Трапеція", "Гладіотори", "Вишка", "Скеледром"; організація та проведення змагань: "Біг", "Жир", "Кораблі", "Басейн", "Лебідки", "Пронтони", "Врятуй тренера", "Біг 3 км", "Яма", "Перетягування", "Дуель", "Труби", "Заплив", " 3000 км", "Армія", "Сході", "Прірва", "Болото", "Заплив на човнах", "Прапори", "Ферми", "Змагань"; консалтингові послуги, щодо проведення тренінгів (17-19,04.2012); матеріально-технічне забезпечення Українського Форуму інтернет-діячів (17.04.12); проведення маркетингового дослідження серед спеціалістів медичної галузі. Податковий орган вважає, що операції позивача з "Агенція реклами "Лоцман" не є реальними.

Також, згідно з актом перевірки позивач порушив вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за квітень-вересень 2012 року податку на додану вартість в сумі 395556,00 грн. за операціями з придбання вищевказаних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" послуг, а також з придбання послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Палаццо", які не є реальними.

При цьому, обґрунтовуючи такі висновки щодо операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман", податковий орган посилається на наявність акта від 09.04.2013 № 114/22-4/37696574 Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоцман" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 по 31.08.2012, в якому вказано про не підтвердження реальності здійснення операцій цього підприємства зі своїми контрагентами. Щодо операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Палаццо", податковий орган посилається на наявність акта Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 09.04.2013 № 113/22-4/31748459 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Палаццо" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 по 30.06.2012", в якому вказано про непідтвердження реальності здійснення операцій цього підприємства зі своїми контрагентами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас, відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Податкового кодексу України (2755-17) .

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, регулюється ст. 138 Податкового кодексу України, а порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на наведені норми закону, колегія суддів зазначає, що витрати платника податків мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція реклами "Лоцман" (виконавцем) укладені договори про надання послуг від 28.09.2012 № 2809-1, від 20.09.2012 № 2009-1, від 06.09.2012 № 0609-1, від 05.09.2012 № 0509-1, від 17.08.2012 № 1708-1, від 05.04.2012 № 0504-1, від 23.05.2012 № 2305-1, від 10.04.2012 № 1004-1, від 02.04.2012 № 0204-1, від 14.03.2012 № 1403-1, предметом яких є технічне забезпечення та організація заходів за заявками замовника.

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Палаццо" укладено договір від 05.06.2012 № 0506-1, предметом якого є здійснення підрядних робіт.

Факт виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Палаццо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоцман" підтверджується копіями зазначених договорів з додатками, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та аудіовізуальними матеріалами, а факт здійснення оплати за виконані роботи - виписками по рахунку позивача.

Судами також встановлено, що в подальшому придбані позивачем роботи та послуги були використані останнім при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Баєр" за договором від 14.03.2012 № 140312 та з Публічним акціонерним товариством "ММЦ-СТБ" за договором від 23.04.2012 № 5676/12, що підтверджується самими договорами та складеними до них первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Дослідивши надані позивачем докази, судами попередніх інстанцій встановлено, що ними підтверджено факти поставки робіт і послуг з метою використання позивачем у власній господарській діяльності. Зазначені докази оцінені судами як належні і допустимі.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на тому, що стосовно контрагентів позивача складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок, в яких викладено висновки контролюючих органів про нереальність вчинення цими контрагентами господарських операцій.

При цьому самі господарські операції позивача з контрагентами податковим органом не досліджувались. Податковим органом зазначено про відсутність реальних поставок робіт і послуг без відповідних доказів.

Платник податків (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням платником податків вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за зафіксовані контролюючим органом порушення постачальника.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо покупця та не впливають на його право на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.