Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., ПоповичО.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2016 року,

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 02 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 500 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач умови договору не виконав внаслідок чого станом на 31 січня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 32 174 грн 15 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2016 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Суди, відмовляючи у задоволенні позову на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходили з того, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності (ст. ст. 257, 261 ЦК України). Зокрема, кредитні картки, видані за договором від 02 лютого 2006 року мають термін дії: картка НОМЕР_2 - 31 жовтня 2007 року, картка НОМЕР_1 - 30 листопада 2008 року. Судами встановлено, що з 27 листопада 2008 року відповідач жодних платежів за кредитним договором не здійснював, однак з позовом банк звернувся до суду лише 26 березня 2013 року.

Як вбачається з Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України, є обов'язкової для всіх судів України.

Доводи касаційної скарги щодо стягнення з відповідача процентів за період з березня 2010 року по березень 2013 року є необґрунтованими, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Із матеріалів справи та змісту рішення апеляційного суду не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.