Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В.,Демяносова М.В.,Ступак О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Херсонської міської ради, ОСОБА_5, треті особи: Дніпровське районне управління юстиції м. Херсона, Управління державного земельного агентства у Херсонській області про визнання частково недійсним та часткове скасування рішення, визнання недійсною державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності, зобов'язання скасувати державну реєстрацію та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Херсонської міської ради, треті особи: Головне управління Держземагентства у Херсонській області, Дніпровське районне управління юстиції м. Херсона про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2016 року,

18 вересня 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Херсонської міської ради, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним та часткове скасування рішення, визнання недійсною державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності, зобов'язання скасувати державну реєстрацію.

В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 138 від 16 червня 1992 року йому виділено під приватну забудову земельну ділянку площею 600 кв. м для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення ним отримано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 30 листопада 2012 року за № 651010001003342.

Рішенням Херсонської міської ради № 1863 від 15 травня 2015 року ОСОБА_5 надана земельна ділянка загальною площею 630 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, яка фактично є земельною ділянкою, що належить йому на праві власності.

Вважає, що Херсонська міська рада ухваливши рішення про виділення ОСОБА_5 земельної ділянки, яка фактично належить йому, порушила його право на землю.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним та скасувати рішення Херсонської міської ради № 1863 від 15 травня 2015 року в частині надання ОСОБА_5 земельної ділянки площею 630 кв. м, визнати недійсною державну реєстрацію права власності на її ім'я на вказану земельну ділянку, визнати недійсним свідоцтво про право власності № 38809825 видане 10 червня 2015 року реєстраційною службою Дніпровського РУЮ в м. Херсоні, зобов'язати державну реєстраційну службу Дніпровського РУЮ в м. Херсоні скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 630 кв. м, зобов'язати управління Державного земельного кадастру у Херсонській області скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку індекс № 21942355 від 10 червня 2015 року за ОСОБА_5 за реєстраційним номером 654532565101 від 26 травня 2015 року та кадастрового номера земельної ділянки НОМЕР_2 площею 630 кв. м за адресою: АДРЕСА_2.

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_4, виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених вимог послалась на те, що державний акт про право власності на земельну ділянку площею 630 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на її ім'я не видавався.

Вважає, що рішення виконкому Херсонської міської ради № 138 від 16 червня 1992 року про надання ОСОБА_4 земельної ділянки площею 600 кв. м та державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі цього рішення не можна визнати законними, оскільки згідно вказаного рішення ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 600 кв. м розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а до позовної заяви додано державний акт на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_3.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,12 га перебувала в користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Оскільки земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 є трьома різними ділянками, а Херсонська міська рада не може надати інформацію про те кому і на якій підставі визначено відповідні адреси, просила визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_3, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 138 від 16 червня 1992 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2016 року первісний позов задоволено, а у задоволені зустрічного відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені первісного позову і задовольнити зустрічні позовні вимоги, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволені зустрічного суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підставою прийняття Херсонською міською радою оскаржуваного рішення була нотаріально посвідчена копія договору від 27 лютого 1990 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про продаж недобудованого будинку за адресою: АДРЕСА_2. Проте в судовому засіданні встановлено, що такого договору немає. Отже Херсонська міська рада ухваливши рішення № 1863 від 15 травня 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність, спільну сумісну власність земельних ділянок, для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)" в частині надання ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 630 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер № НОМЕР_2, на належну ОСОБА_4 земельну ділянку, порушила право власності останнього на землю.

Тобто, передача у власність ОСОБА_5 земельної ділянки відбулася з порушенням норм закону, не був дотриманий передбачений законом порядок передачі земельної ділянки, відсутня визначена частиною другою статті 118 ЗК України підстава для прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки, був порушений визначений статтями 116, 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) порядок надання земельної ділянки у власність, а отже оскаржувана частина вказаного рішення Херсонської міської ради є незаконною, а тому свідоцтво на право власності на земельну ділянку видане ОСОБА_5 без належної правової підстави, як і проведена державна реєстрація права власності на її ім'я підлягає визнанню недійсним.

З огляду на те, що ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення, яке недійсним не визнавалось і не є нікчемним, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_4 з підстав, вказаних у зустрічному позові.

Висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.