Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Попович В.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградської Державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, треті особи: Національна академія аграрних наук України, директор Кіровоградської державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України Савранчук ВолодимирВікторович, Державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року,

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що наказом директора Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції (далі - Кіровоградська ДСГДС УААН) від 31 травня 2005 року № 30-к його призначено виконуючим обов'язки директора державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" (далі - ДП "ДГ "Червоний землероб").

Наказом директора Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції від 15 серпня 2005 року № 42-к його призначено на посаду директора ДП "ДГ "Червоний землероб" за контрактом.

Наказом директора Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) від 30 червня 2015 року № 54-к його звільнено із займаної посади з 01 липня 2015 року за невиконання умов, передбачених контрактом, відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки вказаний наказ не містить інформації за невиконання яких умов його звільнено, так як припинення контракту на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України відбувається за згодою сторін трудового договору, вважав, що фактично звільнений за ініціативою роботодавця (ст. 41 КЗпП України) без погодження з трудовим колективом у період його тимчасової непрацездатності, у зв'язку з чим просив визнати незаконним і скасувати наказ від 30 червня 2015 року № 54-к про звільнення; поновити його на займаній посаді, стягнути з відповідача на свою користь 4 196 гривень 53 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 10 000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий судовий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності факту невиконання позивачем умов контракту та наявності обставин, які відповідно до п. 24 контракту є підставою для звільнення керівника з посади з ініціативи Кіровоградської ДСГДС УААН до закінчення строку його дії, у зв'язку з чим дійшов обгрунтованого висновку, що трудовий договір між сторонами припинено з підстав, передбачених контрактом, а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не поширюється на спірні правовідносини, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року (справа № 6-127цс12).

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.