Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Дем'яносова М.В., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до редакції газети "Вісті Біловодчини", ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Біловодська районна рада, про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 09 лютого 2016 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що у газеті "Вісті Біловодчини" за ІНФОРМАЦІЯ_1 була опублікована стаття під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_2", автором якої виступив депутат районної ради ОСОБА_5

Позивач вважає, що усі відомості, викладені у цій статті, містять інформацію, яка порочить її честь, гідність і ділову репутацію та її чоловіка ОСОБА_8

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд зобов'язати відповідача спростувати відомості та викладені в цій статті обставини, що порочать її честь та гідність і ділову репутацію та її чоловіка, що надруковані у газеті "Вісті Біловодчини". В рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, стягнути з відповідачів по 100 000 грн з кожного.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 01 квітня 2014 року, яке було відновлено рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 22 вересня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано негативну інформацію, опубліковану автором гр. ОСОБА_5 як депутатом від фракції Партії регіонів Біловодської районної ради в газеті "Вісті Біловодщини" від ІНФОРМАЦІЯ_1 за пропозицією широкому колу читачів газети "Вісті Біловодщини" дати оцінку діяльності стосовно професійної компетентності при виконанні своїх службових обов'язків як позивачки у справі - з опублікуванням її даних про особу без її дозволу як громадянки ОСОБА_4, скориставшись своїм правом як позивача на відповідь в місцевій газеті у спосіб, яким скористався відповідач у справі гр. ОСОБА_5

В частині стягнення моральної шкоди з відповідача в особі редакції газети "Вісті Біловодщини" та гр. ОСОБА_5 в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю таких вимог.

Стягнуто з відповідача гр. ОСОБА_5 у справі 243 грн 60 коп. судових витрат до державного бюджету.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 09 лютого 2016 року рішення Біловодського районного суду Луганської області від 01 квітня 2014 року скасовано.

Ухвалено по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_7 до редакції газети "Вісті Біловодщини", ОСОБА_5, третя особа Біловодська районна рада про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, честь та гідність ОСОБА_4 інформацію, викладену автором ОСОБА_5 депутатом районної ради, опубліковану в газеті "Вісті Біловодщини" за ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та міститься на другій шпальті у колонці "трибуна депутата" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" у наступних реченнях: (мова оригіналу) "Участники пикета от Беловодска высказывали представителям СМИ своё мнение о том, что ОСОБА_9 и ОСОБА_10 как врачи были далеки от профессиональной компетентности, как главный врач ОСОБА_10 зачастую нерационально использовал бюджетные средства. Они требовали привлечь к уголовной ответсвенности бывшего главного врача ЦРБ ОСОБА_10, врача акушера - гинеколога ОСОБА_11 и бывшего главного бухгалтера ОСОБА_7".

Зобов'язано ОСОБА_5 та редакцію газети "Вісті Біловодщини" не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування в газеті "Вісті Біловодщини" на другій шпальті у колонці "трибуна депутата" таким самим шрифтом текст спростування під заголовком "Спростування" наступного змісту: "в газеті "Вісті Біловодщини" за ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 на другій шпальті у колонці "трибуна депутата" опублікована стаття "ІНФОРМАЦІЯ_2". Інформація яка викладена у наступних реченнях: (мова оригіналу) "Участники пикета от Беловодска высказывали представителям СМИ своё мнение о том, что ОСОБА_9 и ОСОБА_10 как врачи были далеки от профессиональной компетентности, как главный врач ОСОБА_10 зачастую нерационально использовал бюджетне средства. Они требовали привлечь к уголовной ответсвенности бывшего главного врача ЦРБ ОСОБА_10, врача акушера - гинеколога ОСОБА_9 и бывшего главного бухгалтера ОСОБА_7" є недостовірною за рішенням суду.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що вказана інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, честь та гідність ОСОБА_4, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, апеляційний суд, врахувавши усі обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача, порушення її звичного, вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_4 до редакції газети "Вісті Біловодщини" про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку саме автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за достовірність викладеної інформації, фактів та інших даних.

Так, як роз'яснено в абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) , на відповідача може бути покладено обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді, коли відповідач спростував їх добровільно. Відповідно до ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" і ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів та органів об'єднань громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що апеляційним судом не взято до уваги Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) і той факт, що підготовку та випуск друкованого засобу інформації за дорученням засновника здійснює редакція, а тому несуть відповідальність автор, редактор та засновник, є безпідставними та суперечать постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) .

Доводи ОСОБА_4 про те, що апеляційним судом невірно визначено суму відшкодування моральної шкоди, яка є неспівмірною з нанесеною моральною шкодою, зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Луганської області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.