Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Гримич М.К., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої працівником, за касаційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2016 року,

У січні 2016 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці (далі - КЕВ м. Вінниці) звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 під час представництва інтересів позивача в суді вчасно не виконав покладені на нього обов'язки, що призвело до заподіяння шкоди підприємству в розмірі 252 114 грн.

Враховуючи викладене, викладене, КЕВ м. Вінниці просило стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду заподіяну працівником у розмірі середнього місячного заробітку останнього, що становить 3 784,66 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі КЕВ м. Вінниці, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що КЕВ м. Вінниці є державною установою, що створений Міністерством оборони України і призначений для реалізації у військових частинах та установах державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання війська у стані бойової готовності та мобілізаційної готовності. Згідно з Положенням про КЕВ м. Вінниці одним із основних завдань останнього є забезпечення військових частин та установ комунальними послугами.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25 листопада 2010 року у справі стягнуто з КЕВ м. Вінниці на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницькі теплові мережі" (далі - КП ВМР "Вінницькі теплові мережі") 374 588,43 грн. основного боргу, пеню - 76 081,55 грн., 3 % річних - 24 184,21 грн., 78 866,02 грн. інфляційних втрат, 7 % штрафу - 26 221,19 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Згідно з платіжним дорученням від 18 квітня 2011 року на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 25 листопада 2010 року у справі КЕВ м. Вінниці добровільно частково сплатив борг у розмірі 252 114 грн.

Відповідно до протокольного рішення від 25 листопада 2009 року Міністерством оборони України на рахунки ДП "Вінницькі теплові мережі", правонаступником якого є КП ВМР "Вінницькі теплові мережі", було перераховано 443 800 грн. боргу за постачання теплової енергії військовим частинам Вінницького гарнізону, в тому числі за постачання теплової енергії військовій частині А0549 на підставі договору від 02 січня 2009 року в розмірі 295 035,88 грн.

Таким чином, на момент сплати КЕВ м. Вінниці коштів у розмірі 252 114 грн. борг за спожиту теплову енергію фактично був відсутній, оскільки вже був раніше сплачений Міністерством оборони України у складі платежу відповідно до протокольного рішення від 25 листопада 2009 року,

У зв'язку з викладеним, у позивача утворилась дебіторська заборгованість загального фонду у розмірі 252 114 грн. внаслідок оплати ним послуг за спожиту теплову енергію в завищених розмірах за обсяги, які фактично не були отримані, що встановлено актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Вінниці, проведеної в період з 15 по 19 серпня 2011 року та виданого за її результатами наказом начальника КЕВ м. Вінниці від 20 червня 2014 року "Про результати службового розслідування"

Постановою Господарського суду Вінницької області від 08 вересня 2011 року КП ВМР "Вінницькі теплові мережі" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Белінську Н.О.

25 травня 2011 року в газеті "Голос України" було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство КП ВМР "Вінницькі теплові мережі" м. Вінниці.

Проте, заява КЕВ м. Вінниці щодо визнання кредиторських вимог до банкрута подана лише 21 лютого 2013 року, відтак визначений законом тридцятиденний строк подачі письмових заяв з вимогами до боржника позивачем пропущено.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02 квітня 2013 року в задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог до КП ВМР "Вінницькі теплові мережі" м. Вінниці у розмірі 252 114 грн. КЕВ м. Вінниці відмовлено.

За результатами внутрішнього фінансового аудиту відповідності КЕВ м. Вінниці за період 2013 року по 2015 рік встановлено безпідставне списання простроченої дебіторської заборгованості, що виникла внаслідок попередньої оплати за товари, роботи, послуги з порушенням Бюджетного кодексу України (2456-17) та без встановлення винних осіб на загальну суму 252 114 грн.

Також встановлено, що посадовими особами КЕВ м. Вінниці допущено втрату бюджетних коштів у сумі 252 114 грн.

Зі звіту про результати фінансового аудиту відповідності КЕВ м. Вінниці за період 2013 року по 2015 рік від 21 березня 2015 року вбачається, що станом на день перевірки посадові особи, винні у зазначених порушеннях, звільнені, дієвих заходів щодо притягнення винних до матеріальної відповідальності керівництвом не вживалось.

За результатами аудиторської перевірки позивачу рекомендовано відновити по бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у розмірі 252 114 грн. та організувати претензійно-позовну роботу щодо встановлення винних осіб, які допустили порушення бюджетного законодавства та термінів позовної давності, в тому числі термінів пред'явлення кредиторських вимог.

Відповідно до акта проведення службового розслідування від 02 листопада 2015 року, затвердженого начальником КЕВ м. Вінниці та наказу начальника КЕВ м. Вінниці від 02 листопада 2015 року "Про результати службового розслідування" ситуація, яка склалась, виникла внаслідок неналежного ведення претензійно-позовної роботи юрисконсультом КЕВ м. Вінниці ОСОБА_4

Довідкою КЕВ м. Вінниці від 30 грудня 2015 року підтверджено, що ОСОБА_4 був прийнятий на посаду юрисконсульта КЕВ м. Вінниці згідно з наказом начальника КЕВ м. Вінниці від 14 листопада 2005 року.

Відповідно до посадової інструкції працівник Збройних Сил України ОСОБА_4 зобов'язаний проводити позовну роботу, брати участь у підготовці та складанні документів, необхідних для пред'явлення і розгляду претензій та позовів.

Відповідач не вжив необхідних заходів з метою повернення КЕВ м. Вінниці зайво сплачених коштів, у визначений строк не звернувся із заявою про включення КЕВ м. Вінниці до реєстру кредиторів КП ВМР "Вінницькі теплові мережі", що призвело до заподіяння КЕВ м. Вінниці шкоди у розмірі 252 114,00 грн.

Наказом начальника КЕВ м. Вінниці від 23 вересня 2013 року ОСОБА_4 було звільнено з роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (v0014700-92) , судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Судом також встановлено, що в період з 15 по 19 серпня 2011 року заступником начальника відділу планування, фінансування та контролю за використанням коштів фінансово-економічного управління Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Вінниці. За результатами даної перевірки складено акт від 19 серпня 2011 року, в якому в переліку зазначено про наявність переплати за теплопостачання ДП "Вінницькі теплові мережі" на суму 252 114 грн.

Наказом начальника КЕВ м. Вінниці від 21 вересня 2011 року за упущення в роботі та невідповідальне ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків, що привело до порушень у фінансово-господарській діяльності, вимог нормативно-правових документів та порушення вимог наказів Міністерства оборони України № 590 від 17 листопада 2010 року, № 363 від 21 червня 2007 року, № 400 від 11 листопада 1998 року ОСОБА_4 оголошено догану.

Наказом Начальника КЕВ м. Вінниці від 20 червня 2014 року "Про результати службового розслідування", проведеного за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості, заборгованість за спожиту теплову енергію на суму 252 114 грн., яка обліковується за ДП "Вінницькі теплові мережі" і термін позовної давності якої минув, в складі дебіторської заборгованості, відносно якої існує впевненість щодо її неповернення, визначено головному бухгалтеру-начальнику фінансово-економічного відділення віднести на позабалансові рахунки КЕВ м. Вінниці з подальшим здійсненням спостереження за вказаною нижче заборгованістю впродовж п'яти років.

Таким чином, судами вірно встановлено, що починаючи з 2011 року позивачеві було відомо про порушення, допущені відповідачем, внаслідок чого утворилась дебіторська заборгованість у розмірі 252 114 грн.

Разом з тим, до суду із даним позовом позивач звернувся лише 04 січня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позивач пропустив встановлений законом річний термін для звернення до суду з даним позовом, а відтак, після закінчення строку для звернення з позовами про стягнення з працівників шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям, працівник звільняється від обов'язку відшкодувати завдану ним шкоду.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінницівідхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.