Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Гримич М.К., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року залишити без змін,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 93 500 швейцарських франків зі строком погашення до 10 січня 2038 року, зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання вищезазначеного кредитного зобов'язання 29 січня 2008 року між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені окремі договори поруки. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість перед банком у розмірі 99 696,56 швейцарських франків, з яких: 88 681,29 швейцарських франків - заборгованість по кредиту, 10 988,13 швейцарських франків - відсотки, 27,14 швейцарських франків - підвищені відсотки.

Враховуючи викладене, ПАТ "Універсал Банк" просило стягнути солідарно з відповідачів вказану вище заборгованість.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2008 року, яка станом на 28 серпня 2015 року складає 99 696,56 швейцарських франків. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 29 січня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 93 500 швейцарських франків зі строком погашення до 10 січня 2038 року, зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитними коштами.

29 січня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_5 було уклало договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти.

ОСОБА_4 не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 28 серпня 2015 року становила 99 696,56 швейцарських франків, з яких: 88 681,29 швейцарських франків - заборгованість по кредиту, 10 988,13 швейцарських франків - відсотки, 27,14 швейцарських франків - підвищені відсотки.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, а тому боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Доводи заявника про незаконне стягнення заборгованості в іноземній валюті спростовуються висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15, відповідно до якого не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.